“Що ти як дівчисько”: як перестати підтримувати гендерні стереотипи під час роботи з групою і чому це важливо для всіх.
“Мені потрібні два сильні хлопці, щоб перенести стіл” – якщо років п’ять тому подібна фраза на семінарі або будь-якому іншому груповому проєкті не викликала б протесту, то у 2023 році формулювати таким чином уже якось навіть ніяково.
Рівень інформованості суспільства про гендер, ґендерну соціалізацію та пов’язані з ними стереотипи поступово зростає. Нам здається, що будь-який процес групової роботи – простір, де ми можемо підтримати цінність ґендерної рівноправності навіть без тематичних лекцій і вуличних акцій, а просто за рахунок вдалого вибору формулювань і слів у повсякденному спілкуванні з групою. У цій статті ділимося нашим досвідом.
Більшість людей не скаже “Я ненавиджу жінок” або “Я забороняю хлопцям носити футболки, що обтягують”, проте патріархальні установки, що вимагають від жінок і чоловіків певної соціальної поведінки, проникають у наше повсякденне життя, звички та мовлення так глибоко, що їх дуже складно усвідомити й витягти на світло.
Тому ми неусвідомлено використовуємо фрази, припущення та формулювання, які так чи інакше транслюють сексизм або гендерні стереотипи. Якщо навчимося відстежувати подібні моменти і під час роботи з групою, і в житті, то зробимо дуже важливий внесок у майбутнє без гендерної дискримінації.
Для цього не обов’язково брати участь у вуличних перформансах або акціях: достатньо перестати підтримувати на словах і поведінкою гендерні міфи, у які вже просто не модно вірити. Нижче ми переказуємо деякі з цих помилкових уявлень і ділимося досвідом, як їх не транслювати під час роботи з групою.
Хлопці краще справляються із завданнями, де потрібна фізична сила.
Ноги в цієї думки ростуть із двох ідей.
Перша: чоловіки завжди сильніші фізично, нібито так визначено природою. Тут варто пам’ятати, що між фізіологією чоловіків і жінок, звісно, є деякі відмінності, але вони далеко не завжди за замовчуванням спричиняють різницю у фізичній силі конкретних людей + дуже велику роль відіграє соціалізація.
Уже з перших класів школи від дівчаток не чекають рівних із хлопчиками спортивних результатів, у них занижені нормативи, немає мотивації домагатися рівного з хлопчиками результату. Їхні активні ігри не заохочуються, на відміну від хлопчиків, а участь у силових видах спорту або єдиноборствах не схвалюється суспільством.
Ми не знаємо, як би розвивалися фізично хлопчики та дівчатка, якби вимоги й очікування від них із дитинства були б однаковими. Так само як ви не знаєте, якими фізичними даними насправді володіють молоді чоловіки і жінки у вашій конкретній групі або на семінарі.
- Друга ідея, що сформувала цей міф, теж сумнівна: дівчаток потрібно берегти від фізичних навантажень, тому що їм доведеться виношувати дітей.
По-перше, не всі дівчата планують або можуть народити дитину. По-друге, ті, які планують, здатні самі вирішити, як їм готувати до цього свій організм і чи варто відмовлятися від тієї чи іншої діяльності. І взагалі, дівчата багато чого здатні самі вирішити 🙂
Тому дуже ймовірно, що дівчатка не гірше впораються з перенесенням власного багажу, та й з іншими фізичними навантаженнями (на кшталт того ж походу в гори, роботи на вітрильному судні, веслування на байдарці або спорудження лазні), ніж хлопці, а можливо, і краще.
Це не означає, що потрібно відправляти дівчат робити всю найважчу і найнеприємнішу роботу або відмовляти їм у допомозі на славу несправжнього емпауермента. Але відбирати в них сумку без запиту, вважаючи, що їм важко, точно не варто, так само як і відмовляти в праві на власні рішення – якщо вони кажуть, що без проблем справляються.
Хлопці – не емоційні, а дівчата – істеричні
Суспільство вимагає від хлопчиків і чоловіків бути суворими і брутальними, забороняє їм сумувати, впадати в зневіру або плакати, привчає доводити свою правоту за допомогою сили або тиску.
Це залишає свій відбиток, і дорослим чоловікам часто справді буває складно рефлексувати свої почуття, вміти їх назвати і проговорити. Але це не перетворює всіх чоловіків на планеті на бездушні дерева. І не означає, що в учасників проєкту чоловічої статі немає приводів сумувати або що їм не потрібна підтримка когось із тренерів чи координаторів у складних ситуаціях.
Емоційна чутливість залежить насамперед від особистості, а не від біологічної статі чи гендеру.
Жіноча ж емоційність, з одного боку, скоріше соціально схвалювана, тому жінки частіше можуть дозволити собі прояв почуттів. З цієї ж причини на жінок покладається відповідальність за сприятливий мікроклімат у сім’ї, вони сприймаються як єдине джерело підтримки за замовчуванням.
З іншого боку, міф про нібито специфічні жіночі емоції заважає сприйняттю жінок як серйозних керівників, надійних ділових партнерів або організаторів. До речі, існує метааналіз різноманітних досліджень, згідно з яким жінки керуються емоціями під час ухвалення рішень не частіше за чоловіків.
Тож думка про те, що дівчатам, наприклад, не варто довіряти керівні посади через їхню міфічну “жіночу емоційність”, уже давно спростована.
Що це означає для роботи в групі? Наприклад, що немає жодних перешкод для того, щоб дівчата розв’язували складні організаційні питання в проєкті, якщо захочуть, а хлопці зберігали своє людське право на прояв почуттів без осуду, якщо їм це потрібно.
Дівчата все розрулять на кухні
Домашнє господарство і приготування їжі – не велике жіноче призначення, а багатогодинна робота, яка не оплачується, але при цьому сприймається як належне. У глобальному сенсі це, звісно, дуже зручно для збереження балансу і стійкості економічної системи, але час визнати, що це абсолютно нечесно.
Якщо ви ведете виїзний проєкт, де кілька людей беруть на себе приготування обіду на групу, то хлопчики без проблем можуть брати участь у готуванні їжі, так само як і в прибиранні та інших завданнях, які ми звикли за замовчуванням вважати “жіночими”.
Скажімо більше: якщо ви як ведучий або тімер запитуєте “Хто ті четверо, хто готовий завтра встати раніше і приготувати сніданок на всіх?”, а викликаються тільки дівчата, ви можете підкреслити, що змішаний гендерний склад робочої групи буде більш чесним – і експліцитно попросити про участь ще й двох чоловіків.
Дівчата базікають про шмотки, хлопці – про політику і фінанси
Як не існує професій, які підходять тільки чоловікам і тільки жінкам (наявний у Росії перелік робіт і посад, до яких не допускаються жінки, пояснюється не біологічними здібностями жінок, а контролем їхньої репродуктивної функції), так не варто ділити й теми для розмов на винятково “чоловічі” та “жіночі”.
На проєктах часто трапляються ситуації неформальних смол-токів чи тематичних дискусій, і різним людям на них цікаве різне, нехай і жарти, які ми чуємо в суспільстві, намагаються стверджувати протилежне.
Найпростіше показати це на інтернет-мемах, звісно ж 😉 Наприклад, мені завжди було прикро, що мем нижче зосереджений на інтересі чоловіків до політики. Мовляв, якщо кому й боятися потенційно гарячих тем, то це дівчатам, натомість їхні молоді люди начебто готові розмірковувати про них у будь-якій компанії, навіть якщо поруч її батьки.
Довелося переробити мем і зробити менш сексистським, бо дівчата теж у змозі говорити на потенційно тригерні та серйозні теми, а їхніх молодих людей це теж може напружувати.
Тож якщо в проєкті під час дискусії дівчата розмірковують про вільний ринок і політичні програми урядів, а хлопці пояснюють, із чим носити сорочки в клітку, як правильно готувати дайкірі і як Кім Кардаш’ян вплинула на поп-індустрію, то щонайменше не варто робити круглі очі, якщо ви стали свідком або свідком такої розмови.
То як підтримувати гендерну рівність у проєкті?
Повторимося, зовсім не обов’язково включати в програму вашого проєкту лекцію чи семінар про гендерні стереотипи. Багато що можна вплітати в комунікацію – саме так ідея гендерної свободи стає видимою. Зафіксуємо кілька прикладів того, що можна і потрібно робити:
- Уникайте формулювань у стилі тієї, яка відкривала цю статтю, про сильних хлопців і стіл. Краще опишіть конкретне завдання, уточніть скільки людей (а не конкретно хлопчиків) вам потрібно і сформулюйте питання як “Хто з вас може мені допомогти?”.
Це актуально для будь-якого завдання в проєкті: не розподіляйте жодне з них за гендерною ознакою та підтримуйте гендерне різноманіття, навіть якщо учасники неусвідомлено закріплюють стереотипи.
Якщо в групі вирішується, хто наступного дня готуватиме сніданок чи обід, а в команду готування добровільно викликаються лише дівчатка, ви можете відстежити це й експліцитно запропонувати хлопцям розбавити жіночу компанію.
- Пам’ятайте про те, що підтримка і простір для прояву емоційності можуть бути необхідні як учасницям, так і учасникам. Не засуджуйте ні тих, ні інших за прояв емоцій, не закликайте дівчаток посміхатися (якщо їм не хочеться), уникайте таких формулювань, як “розберіться по-чоловічому”, “ну ти що, пацани ж не зрозуміють”, “жіноча істерика”, “дівочі сльози”, “що ти скиглиш, як дівчинка” та багато подібних до них.
Якщо ви помічаєте в учасників або членів команди проєкту використання таких виразів, як у прикладі вище, або інші вербальні чи невербальні прояви сексизму чи гендерних стереотипів, знайдіть ненасильницький спосіб вказати на це, зробити видимим, показати, що це застарілі уявлення. Не мовчіть.
Якщо дівчина або хлопець бере участь у розмові на “незвичну” для свого ґендеру тему, не варто проявляти своє здивування і тим паче висловлювати недовіру її або його словам тільки на підставі того, що це незвично.
- Якщо ваша програма проєкту передбачає запрошення спікера, буде круто покликати жінку як експертку з фінансів/бізнесу або чоловіка як знавця ненасильницького спілкування або виховання дітей, щоб підкреслити, що представники різного гендеру можуть бути експертами в різних темах.
Підтримуйте вибір учасниць та учасників у свободі їхнього самовираження (ми зараз про те самовираження, яке не обмежує інших свобод).
І на закінчення хочеться ще раз нагадати ось що:
У суспільстві багато речей вважають біологічно зумовленими, але насправді ґендерна соціалізація та суспільні очікування відіграють значно впливовішу роль, ніж біологія.
А отже, доклавши певних когнітивних зусиль, ми всі можемо сприяти руйнуванню цих стереотипів, і нам навіть не доведеться для цього переписувати еволюцію – достатньо просто рефлексувати, що ми говоримо й робимо стосовно ґендеру.