Пам’ятаєте про експериментальне навчання, навчання через досвід? Одним із найважливіших його елементів є осмислення досвіду – рефлексія. А пам’ятаєте про рефлексію як важливий інструмент розвитку критичного мислення? А про важливість і значущість рефлексії в розвитку групових процесів і самоорганізації групи?
Де-факто саме навички рефлексії є дуже важливими для навчання та вибудовування взаємодії в групі. Саме рефлексія допомагає і самим учасникам, і координаторам усвідомлено підходити до процесу, коригувати його за потреби та відстежувати освітні результати.
На практиці ж часто трапляється, що рефлексії відводиться недостатньо часу або ж він виділяється за залишковим принципом. Або ми стикаємося зі спротивом з боку учасників а-ля:
Ну скільки можна рефлексувати, навіщо це.
Або ж рефлексія проводиться, але отриманий зворотний зв’язок і якісь домовленості залишаються неврахованими, не впливають реально на подальший процес, що демотивує учасників “знову говорити ні про що”. Або ж хтось з учасників надто формальний, говорить наче під копірку і не озвучує власне сприйняття та думку.
Інші, навпаки, надмірно балакучі та із задоволенням і довго висловлюються самі, а інших не особливо слухають. Підводних каменів багато. Однак вони – не привід відмовлятися від рефлексії, а привід у такий спосіб вбудувати рефлексію у свій проєкт, щоб вона була ефективною.
Ключові рекомендації для проведення рефлексії
- Плануйте достатньо часу для рефлексії.
У програмі завжди мають виділятися блоки для рефлексії. Залежно від дизайну програми це може бути вступна, проміжна або фінальна рефлексія, а можуть бути щоденні групи рефлексії з подальшим загальним пленумом. А може, логіка програми вимагатиме якихось інших рішень.
Якщо ви проводите вправу або якусь гру, яку важливо потім розібрати, то, як правило, рефлексії відводиться близько половини всього часу, закладеного на цю активність. Умовно, якщо у вас симуляційна гра на 40 хвилин, то ще мінімум 40 хвилин ви витратите на обговорення після.
- Мотивуйте учасників до повноцінної участі в рефлексивних блоках.
Проговорюйте з учасниками, чому рефлексія важлива, чому цьому відводиться стільки часу. Показуйте їм, як діє рефлексія. Наприклад, коли учасники діляться інсайтами, усвідомленнями від якогось заходу, то часто наприкінці хтось озвучує, як цікаво і важливо було почути ці думки або як вони розширюють його уявлення про те, що відбувається, і його сприйняття. Зробіть на цьому легкий акцент, підкресліть цінність.
- Створюйте простір безоцінковості, довіри, уважного слухання.
Напевно, ключовими умовами для того, щоб люди чесно і щиро висловлювалися, є безпека і щирий інтерес до них.
Це означає, що, з одного боку, необхідно підтримувати в групі шанобливу комунікацію, просити не узагальнювати, а говорити про себе, не критикувати одразу думку та досвід іншого, а намагатися його зрозуміти, оцінювати не людину, а її конкретні слова та вчинки тощо. Корисно практикувати навички активного слухання, оскільки вони безпосередньо пов’язані з рефлексією.
- Спонукайте до висловлювань “мовчунів”, справедливо розподіляйте час висловлювання.
Звісно, не йдеться про те, щоб насильно змушувати когось говорити. Але десь м’яко запросити до висловлювання, десь відвести висловлювання в малі групи, десь задати черговість висловлювання (наприклад, по колу чи естафетою), десь дати опорні запитання, десь дати час, щоб подумати спершу індивідуально, адже буває й так, що людина просто не знає, що сказати, або не звикла висловлювати свою думку. Варіанти підштовхнути до висловлювання є.
А щоб дати можливість висловитися всім (охочим), можна задавати час висловлювання, його обсяг (наприклад, три слова-асоціації), черговість висловлювання тощо.
Використовуйте різні соціальні форми:
- У загальному колі, пленумі (коли потрібен короткий раунд рефлексії, коли важливо, щоб результати почули всі учасники);
- У національних групах (коли важливо обговорити питання своєю мовою, що дає змогу більш повно висловитися учасникам, не забирає багато часу на переклад);
- У малих групах (коли важливо дати простір висловитися кожному, може знадобитися модерація або учасники самі промодерують процес, наприклад, за заданою схемою);
- В парах (є простір для інтенсивного діалогу і максимальної залученості);
- Індивідуальна (коли потрібно зосередитися на осмисленні особистого досвіду або перша стадія перед тим, як почати обмінюватися думками).
- Використовуйте різні методи.
Утомливо проводити рефлексію за однією й тією самою схемою (хоча інколи виправданий саме ритм і зрозуміла повторюваність), тож там, де це доречно та виправдано, подумайте про якусь креативну атмосферу, цікаві формати. Ось деякі приклади:
- Рефлексія за трикутником TCI (я-група-тема-оточення);
- Рефлексія за п’ятьма пальцями руки (наприклад, великий палець – що було добре, вказівний – які рекомендації, думки я беру з собою, середній – чим я залишився/–лась незадоволений/-на, безіменний – оцінка стану, мізинець – чого було занадто мало);
- Лист самому собі в майбутнє;
- Валіза (що ти береш із собою), пральна машина (що б ти хотіла змінити, наприклад, у програмі), відро для сміття (що не сподобалося, що хотілося б “викинути” з програми);
- Назвати три речі, які можна взяти з собою;
- Показати колір свого стану (зелений, помаранчевий, червоний) і пояснити причину;
- Поставити на круговій діаграмі крапку (чим ближче до центру, тим більше задоволений результатом);
- Порівняти свій стан із погодою;
- Поділитися інсайтом, поки горить сірник.
Ми навели лише кілька прикладів, насправді ж форматів, у яких можна провести рефлексію, безліч. Ми робили і рефлексивні прогулянки в парах змінного складу, і “шлях до світла” з різними цитатами, і адаптували “світове кафе” та багато-багато іншого.
Однією з наших улюблених форм є ранковий старт-ап: щодня учасники, розбиті на постійні міні-групи, спочатку обговорюють у своїх міні-групах упродовж 30 хвилин, як минув вчорашній день, що в ньому було важливого, що є такого, що заважає, з якими коментарями й пропозиціями вони хочуть вийти на загальний пленум (коло), а потім у загальному колі триває обмін коментарями й пропозиціями з різних груп, за потреби напрацьовуються якісь рішення.
Такий формат дає змогу групі саморегулюватися, усувати якісь перешкоди і вносити щось нове.
До речі, звичне нам анкетування – це теж один із форматів рефлексії. Але оскільки результати побачить тільки той, хто заповнював, і організатори, то варто міксувати цю форму з якимись форматами, що дають змогу висловитися в групі. Оскільки рефлексія живе не тільки тим, щоб самому сказати, а й тим, щоб інших послухати.
- Під час планування рефлексії, як і в усіх інших випадках планування, відштовхуйтеся від стану групи, її потреб і від цілей.
Так, за позірної простоти – “осмислити, зробити висновки” – під час детального планування вам потрібно буде вибрати фокус рефлексивного блоку. Його підкаже місце в програмі, логіка руху за змістом і групова динаміка.
Наприклад, на старті ми проводимо сесію, в якій учасники діляться своїми очікуваннями, страхами, інтересами тощо. Під час проміжної рефлексії в середині проєкту координатори та учасники визначають, чого група вже досягла, чи є незакриті потреби, і коригують на частину проєкту, що залишилася.
Завершальна рефлексія (наприкінці проєкту) дає змогу учасникам осмислити час перебування на проєкті загалом і підбити підсумки – змістовні, про взаємодію в групі, про себе.
У рефлексії якихось вправ часто йдеться про якісь інсайти, розуміння і lessons learned – а що я в подібній ситуації в майбутньому хочу робити інакше.
Оскільки молодіжні обміни – це простір неформальної освіти, у ньому відсутні системи офіційних оцінок, рейтингів тощо.
Тому рефлексія є ключовим інструментом відстеження результатів – як запланованих, так і незапланованих. І так, зафіксувавши висловлювання, оцінки за запропонованою шкалою, заповнені анкети тощо, ви, зокрема, зможете презентувати ці результати, наприклад, грантодавцю або своїй організації.
І пам’ятайте, рефлексія – важлива частина роботи не тільки з учасниками, а й усередині команди тімерів.