Наш знайомий Ібрагім вічно потрапляє в одну й ту саму ситуацію – робить завдання через “не хочу”. Наприклад, дружина просить його повісити поличку. Ібрагім обіцяє зробити найближчим часом.
Минає день, другий, десятий – полички немає. Ібрагім навіть не брався. Якщо запитати його чому, він скаже щось на кшталт:
Та просто часу не було.
Насправді часу минув вагон, він уже встиг багато разів винести сміття, зробити прибирання, розв’язати найскладніші завдання на роботі, сходити на тренування, навіть приготувати домашню піцу. Усе – крім полички.
Чому? Тому що всередині в Ібрагіма опір до цього завдання. Він молодий господар, тому ще не знає, як вішати такого роду полички, на що, де брати кріплення, як правильно працювати дрилем тощо. Начебто всі питання окремо нетермінові, але гора цих питань тисне. А зверху ще почуття провини, що дружина попросила, а він усе ніяк не збереться.
Що робити
Провідні ібрагімологи нашої країни сходяться на думці, що Ібрагім не надихнув себе на виконання цього завдання. А саме:
Не розібрався, чого саме хоче його дружина. Чому поличку? Яку? Чому саме тут? Можливо, тут краще підійде не поличка, а гачки на самоклейці?
Не побачив для себе “картинки” хорошого результату. Які позитивні зміни трапляться в їхньому сімейному житті після того, як з’явиться поличка?
Склеїв в одну справу вивчення питання, підготовку і виконання. Вийшов такий “клубок невизначеності”, який важко розділити на зрозумілі частини.
У підсумку вийшло завдання, за яке не хотілося братися. А можна було так:
Уточнити завдання: “Навіщо тут поличка?”, “Що ми будемо на неї класти?”.
Разом із дружиною сформулювати, як би вони могли разом отримати користь від цієї полички.
Окремо вивчити питання про полички, окремо зібрати інструменти, окремо – повісити. І після кожного етапу дякувати собі за виконану роботу.
За необхідності – попросити про допомогу. Наприклад, якщо в тестя є дриль, то чому б дружині не зателефонувати йому?
Тепер Ібрагіма не гризе нудне незрозуміле завдання, а надихає перспектива поліпшення його з дружиною життя.
У роботі
Такий підхід дає багато переваг крім того, що справи робляться швидше:
Люди на роботі відчувають, що вас реально хвилюють їхні завдання і ви хочете їх робити добре. Коли ви спілкуєтеся з ними про їхні завдання, це в мільйон разів цінніше, ніж коли мовчки погоджуєтеся.
Часто ваше спілкування допомагає вам прийти до більш вдалих рішень, ніж початкове завдання. Хотіли текстовий документ – поспілкувалися – зробили презентацію – вона спрацювала краще.
Вам набагато легше долати труднощі в роботі, тому що ви загалом живете в більш розслабленому і щасливому стані.
Але у мене нудна і марна робота!
Тут як подивитися.
Одна справа – якщо людина намагається себе надихнути, але не знаходить приводів і обставин. Наприклад, якщо ви працюєте в бібліотеці, в яку ніхто ніколи не приходить, і тут чим не займайся – ніякої користі ні для кого. Тоді, якщо ви хочете займатися корисною і цікавою справою, варто підшукати інше місце роботи.
А буває, що в людини просто немає звички себе надихати. Що тут скажеш…