Дослідниця Аманда Боган вважає, що надмірне захоплення смартфоном не варто називати залежністю.
У перші дні пандемії в мене був не найкращий суботній розпорядок. Прокидаючись, я відразу ж бралася за телефон, кажучи собі, що поснідаю після того, як швиденько перегорну Twitter.
Приблизно через годину я підіймала очі й розуміла, наскільки голодна. Я була повністю поглинена переглядом мемів, уїдливих коментарів і 24-годинного циклу новин.
Тоді в мене з’явилася думка: що, як люди відчувають не залежність від соціальних мереж (саме так користувачі часто характеризують своє надмірне занурення в них), а захоплення, настільки сильне, що лік часу втрачається?
Я досліджую використання соціальних мереж як студентка Університету Вашингтона, і разом з іншими співробітниками ми вирішили розробити дослідження, щоб перевірити цю теорію.
Що таке дисоціація?
Багато дослідників вважають, що дисоціація відбувається за спектром. З одного боку, існує дисоціація, спричинена травмою і пов’язана з посттравматичним стресовим розладом.
Крім того, є звичайний повсякденний досвід, який містить в собі увагу, обмежену вузьким діапазоном переживань. Повсякденна дисоціація може бути пасивною або активною.
Спонтанна мрійливість – це тип пасивної дисоціації, а читання книжки – приклад активної форми. В обох випадках ви можете настільки зануритися у фантазію або історію, що час вислизає, і ви втрачаєте уявлення про навколишній світ. Можливо, ви не чуєте, як хтось кличе вас на ім’я з іншої кімнати.
Дисоціація – це частина здорового когнітивного функціонування, оскільки блукання розуму допомагає вчитися, а боротьба зі стресом за допомогою хобі покращує настрій.
Який вигляд має дисоціація в інтернеті?
Однак у мережі дисоціація відображає зомбіподібну поведінку – люди годинами прокручують стрічки, не усвідомлюючи цього і того, що відбувається навколо. Буває, ви годинами щось дивилися, а потім усвідомили, що навіть не запам’ятали нічого з того, що прочитали.
Ви коли-небудь бачили людей, які були настільки занурені в телефон, що йшли вулицею, не звертаючи уваги на зустрічний рух? Вони, ймовірно, були дисоційовані.
Як правило, подібна поведінка класифікується як інтернет-залежність.
Проте дослідники стали відмовлятися від поняття “залежність” при описі надмірного використання смартфонів, пояснюючи, що поведінку – навіть якщо вона веде до проблем – не слід вважати залежністю, коли вона краще пояснюється основним розладом, служить навмисним вибором або частиною стратегії подолання.
Я вважаю, що гра в Candy Crush три години на день – це не обов’язково “залежність”. Я, однак, думаю, що повне відключення людей від довкілля та відчуття плину часу, це цікаве явище для вивчення. Тому я хотіла зрозуміти, чи дисоціюють люди під час використання телефону.
Для дослідження ми набрали 43 добровольців. Вони використовували альтернативу Twitter під назвою Chirp протягом чотирьох тижнів, чергуючи чотири різні дизайнерські рішення в поєднанні з опитуваннями в додатку. Потім ми вибрали 11 з них для інтерв’ю про їхній досвід.
Ми виявили дисоціацію майже у половини учасників, і вони часто згодом висловлювали почуття розчарування, кажучи, що вважали за краще б зайнятися іншою діяльністю, з огляду на кількість часу, який вони провели в інтернеті. Однак були й ті, хто сказали, що їхній час у соціальних мережах був значущим, і той факт, що вони спілкувалися з реальними людьми, був цінним, навіть коли вони відчули дисоціацію.
Культивування онлайн-структур
Розуміння надмірного використання соціальних мереж як побічного продукту дисоціації, а не залежності, допомагає зняти стигму з цього заняття. Таке трактування також допомагає пояснити, чому соціальні медіа перебувають у парадоксальному становищі: люди розчаровані своїми взаємовідносинами з медіаплатформами, але при цьому не хочуть їх припиняти.
Прагнення піти від теперішнього моменту за допомогою глибокого занурення, зокрема в соціальні мережі, – природне, поширене і часто корисне заняття. Однак, коли користувачі витрачають набагато більше часу на дисоціацію в мережі, ніж хотіли, це розчаровує. А багато платформ соціальних мереж використовують цю тенденцію, змушуючи людей “полювати” за новим контентом за допомогою алгоритмічного дизайну.
Це свідчить про те, що у користувачів можуть бути здорові та задоволені стосунки із соціальними мережами – навіть коли йдеться про дисоціацію – якщо платформи допоможуть своїм користувачам відриватися від них.
Як дизайн може зменшити дисоціацію
У нашому дослідженні ми застосували кілька заходів, щоб допомогти призупинити або зменшити дисоціацію при прокручуванні Chirp.
Одним з особливо ефективних стала вимога до учасників сортувати контент у списки за темами – наприклад, новини, спорт і реаліті-шоу – замість того, щоб усі вони з’являлися у вигляді лавини інформації в головній стрічці. Потім люди могли переходити на різні вкладки для перегляду своїх списків.
Ми виявили, що багато користувачів перегортали тільки одну або дві вкладки, перш ніж вийти з програми.
Ми об’єднали цей підхід із міткою “історія читання”, яка інформувала користувачів, коли вони “вже переглянули” всі нові твіти. Учасники сказали, що це допомогло їм краще контролювати ситуацію і не втрачати лік часу.
Звісно, багато сучасних соціальних мереж покладаються на визначений алгоритмами, постійно оновлюваний контент. У стрічці Instagram* і Twitter популярний контент також вставляється в стрічку. І це унеможливлює “прочитати все”.
У таких випадках, як показують дослідження, багато людей будуть вдячні за нагадування про необхідність вийти з системи до закінчення 30 хвилин використання. В іншому разі вони відчувають розчарування через витрачений даремно час. Такі нагадування можна вставляти у звичайний контент, що вже робить TikTok.
Користувачі можуть зробити це самостійно, використовуючи спеціальні цифрові інструменти. Перегляд статистики сторінки використання та налаштування тайм-аутів уже доступні на багатьох сайтах, хоча більша їх частина відключена за замовчуванням.
Однак, коли все більше людей використовують ці інструменти, компанії отримують сигнал, що потрібно продовжувати інвестувати час і ресурси в їхній розвиток.