Навіщо ростити конкурентів?

Це питання дуже люблять задавати журналісти (і деякі колеги), після того, як розкажеш про щось прикладне, або опублікуєш докладний кейс роботи з проектом.

Який сенс розвивати тих, хто забере у тебе частину ринку? Для чого ділитися інформацією, якщо можна не ділитися?

У відповіді на це питання є дві частини.

Перша: дуже погано, коли немає реальних конкурентів. Конкуренція (як і криза, до речі) – один з основних двигунів розвитку. Тобто немає нічого поганого в тому, що розвиваються конкуруючі компанії.

Навіщо щось робити, навіщо розвиватися і поліпшуватися, якщо ти монополіст? Згадай будь-якого монополіста в будь-якій сфері і відповідь стане очевидною.

Це, до речі, стосується не тільки зовнішніх конкурентів, але і конкуренції внутрішньої.

При інших рівних два менеджери по роботі з клієнтами працюють краще, ніж один менеджер. Дві команди, які борються за бонус результатами своєї роботи, працюють краще, ніж одна з тим же бонусом.

П’ять інтернів, які борються за дві позиції на випробувальному терміні показують значно кращий результат, ніж два. І так далі.

А друга частина відповіді: побічний ефект від Шерінга – повага і розвиток бренду. Люблять тих, хто ділиться. А тих, хто не ділиться – не помічають.

Кожна публічна розповідь про нову методику роботи, докладний мануал по досягненню результату і так далі – найкращий піар тебе і твоєї компанії, який можна придумати.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.