Візьміть середньостатистичну людину на роботі й запитайте, навіщо вона живе. Хоч би що вона сказала, у глибині душі, найімовірніше, у неї такий принцип:
Щоб не стало гірше!
Наприклад:
Щоб бос не насварив
Щоб не зірвати план продажів
Щоб не виселили з квартири
Щоб дівчина не пішла
Щоб не надто розжиріти
Загалом думка не безглузда. Але уявіть: якщо керівник навантажив тебе завданнями, а ти виходиш із позиції “щоб не насварив”, то ти візьмеш усі ці завдання і будеш їх пиляти. Розставиш якось на календарі, зробиш чеклист, акуратненько розкладеш – і будеш витрачати на них свій час, навіть якщо ці завдання тобі зовсім не потрібні.
А як щодо таких варіантів мети?
Щоб подобатися собі в дзеркалі
Щоб мати можливість забезпечити собі комфортне життя
Щоб займатися цікавою справою
Щоб відчувати свою цінність для інших
Щоб добре працювати в команді, досягати з ними хороших результатів
Іншими словами:
Щоб добре себе почувати.
Нікому не нав’язуємо конкретно цю мету. Просто подивіться на неї як на відправну точку для власних життєвих цілей. Хтось добре почувається, коли зробив щось класне сам. Хтось працює в класній команді, і йому хочеться досягати цілей разом із ними. Третьому добре, коли і в команді порядок, і особисті проєкти є, і вдома все гаразд. У кожного своє, і це нормально.
Ба більше: у різний час життя в людини можуть бути різні цілі. Наприклад, з 20 до 30 може бути шалене бажання будувати кар’єру і підіймати цілину. А в 30 захотілося дітей, і тепер кар’єра може почекати, нічого з нею не буде. Або навпаки: спочатку народив дітей, виховав, тепер хочеться професійно реалізуватися.
Плюс для кожного “професійно реалізуватися” – своє. Один хоче бути директором, нехай і на зарплаті 100 тисяч. А інший хоче зарплату 250 тисяч, а як називатиметься посада – неважливо. Третій бачив у труні всі ці зарплати, бо хоче займатися певною справою – програмувати, наприклад, або писати комерційну музику.
Якщо в тебе якась із цих цілей, тобі може здаватися, що інших цілей не існує або це все дурня і примха. Але ці цілі є, просто вони будуть у людей, які перебувають в іншому душевному стані і на іншому етапі життєвого шляху.
Висновок: перш ніж відкривати для себе чергові “99 звичок високоефективних людей”, викинь з голови мантру “Щоб не стало гірше” і подивися, що там насправді всередині.