Чому стільки онлайн-курсів лежать непройденими і як розірвати це порочне коло.
Буває, вирішив чогось навчитися, наприклад – англійської. Сподобалося, як хтось із колег спокійно бере участь у конфколі з лондонським офісом. Або в “Інстаграмі” хтось щось таке запостив, що одразу відчув себе неповноцінним зі своєю шкільною англійською.
Загалом, пора. Треба лернінг інгліш еврі дей.
Записуєшся на курс, купуєш класний самовчитель. Можливо, навіть викладаєш в “Інстаграм” фотку з першого уроку – щоб дати собі та світу обіцянку, що обов’язково вивчиш. Адже тепер не можна відступати – друзі в курсі, соромно облажатися.
Потім відмотуєш на два тижні вперед – а з курсу пройдено тільки перший урок.
Якщо це про вас, велком ту зе клаб. Так майже у всіх. Зараз розкладемо, чому так і що з цим робити.
Що не так із мотивацією
Чому людина вирішує зайнятися новою справою? Два варіанти: або життя змусило, або з’явилася мрія.
З життям усе зрозуміло: якщо тебе вигнали з роботи і тобі завтра нічим платити за квартиру, ти йдеш таксувати й швидко вивчаєшся всіх нюансів роботи таксиста. Не вивчився – голодуєш.
З мріями не так. Коли людина мріє, вона завжди мріє про щось прекрасне: якщо схуднути, то стати зіркою пляжу; якщо вивчити англійську – то щоб отримати грін-карту; якщо грати на фортепіано – то щоб навколо сиділи здивовані гості, а “та сама” дивилася на тебе закоханими очима. Це ж мрії, вони мають бути такими.
Ще маркетологи тебе підбивають: навчися чогось чарівного, і ти станеш класним і впевненим у собі.
Наприклад, якщо тобі продають курси дизайну, тобі ж ніколи не скажуть:
Ну, будеш так само сидіти за комп’ютером, тільки будеш дизайнером із правочками. Малюватимеш логотип для салону краси.
Нічого подібного. Тобі кажуть, що ти будеш креативним, цікавим, загадковим, інтелігентним, затребуваним і просто королем вечірки, а робитимеш – не менше ніж логотип для “Кока-коли”. І це підживлює твою велику мрію.
І ось на цьому емоційно-мрійливому підйомі людина робить перший крок: наприклад, купує курс. Або записується в спортзал. Або купує книжку. Або купує музичний інструмент і підписується на онлайнові відеоуроки.
Перший крок дається досить легко: онлайн-освіта стала доступною і зручною. Немає ні вступних іспитів, ні співбесід. Онлайн-освіта має бути саме такою: з низьким порогом входу.
Тепер можна розповісти про це друзям у соцмережах. Вони тебе обсиплють любов’ю і скажуть, який ти молодець, що розпочав таку велику справу. Приємно, коли друзі тебе підтримують. Назвемо цю фазу “медовий місяць”.
А далі починається навчання: потрібно вивчити алфавіт і часи дієслів, зрозуміти правила вимови, зазубрити слова, розучити гами, зробити триста присідань тощо. І якщо від лайків у соцмережах було добре, то саме навчання вже не приносить такого ж задоволення. Не те щоб воно було зовсім огидне, ні. Просто записатися на курс і викласти фотографію було приємніше.
А ще зверху навалюється термінова робота й особисті справи. Спочатку заняття новою справою відкладаються на день, потім на вихідні, потім на кілька тижнів, потім відкладаються на “Коли розгребуся”.
А підтримки-то вже немає. Не будеш же ти знову викладати фотографію своїх занять у соцмережу? Після “медового місяця” ти залишаєшся віч-на-віч, і реальність бере своє.
Так минає два місяці, а американські фільми зрозумілими не стали, грін-карту не видали, кубики преса не намалювалися, а пальці так і не розучили гами. “Можливо, це не моє?”
У чому проблема
Проблема тут була в тому, що перші етапи навчання були засновані на зовнішній мотивації: спочатку захотілося мрію, потім нас підштовхнули маркетологи, а далі – підтримали друзі. І коли цю опору прибрали, заняття втратили свій колишній шарм.
Ну й очевидно, що для розв’язання проблеми потрібно взяти мотивацію зсередини: щоб кайфувати від процесу і йти до досяжного, реалістичного результату.
Переконатися, цікаво чи ні, нескладно – є безплатні вступні уроки, а обладнання можна взяти напрокат. Наприклад, не купувати додому бігову доріжку, а орендувати на місяць і перевірити, скільки реально будеш на ній бігати.
Скрізь так?
Так не скрізь. Є ніші та школи, в яких “продавати мрію” економічно недоцільно; або які принципово не хочуть ставати торговцями непройдених курсів. Такі школи вкладатимуть сили і час у те, щоб ви залишалися з ними, займалися і отримували результат. Про те, як вони це роблять, написано нижче.
Але є й інші хлопці – яким байдужа доля студентів. Їхню логіку теж можна зрозуміти:
Ми даємо доступ до найкращих навчальних матеріалів. Далі ви самі. Кому потрібно – ті доб’ються успіху, а кому ні – це вільна країна, маєш право купувати й не проходити.
Рішення: маленькі цілі
Магія в тому, що коли досягаєш мети, зазвичай відчуваєш радість і бажання продовжувати. Тому краще б перенести увагу з великої мети на конкретні короткострокові досягнення. І не давати іншим відволікати вас від цього.
Щойно вам у голову починають закладати думки про майбутню велич, скажіть:
Спасибі, все зрозуміло, а яким буде найближчий результат, скажімо, за кілька тижнів?
Наприклад, якщо поставити мету “схуднути за рік на 20 кг”, є ризик швидко здатися – працюєш, як кінь, а результат ще далеко: тільки 1 кг, а треба цілих 20. Логічним буде розділити рік на маленькі відрізки і вимірювати прогрес за ними.
Або якщо взявся вчитися грати на фортепіано, нехай першою метою буде проста мелодія за мотивами улюбленої пісні. Потім трохи складніша. Потім мелодія з акордами. І так далі.
Рішення: кайф від процесу
Очевидно, що якщо самі заняття приносять задоволення, ти будеш ними займатися частіше, ніж якщо від них дратуєшся. Тому корисно підлаштувати заняття так, щоб вони приносили задоволення:
- Не зійшлися характером із викладачем? Замініть, підшукайте іншого.
- Далеко їздити на заняття? Знайдіть ближче або щоб викладач приїжджав до вас.
- Важко займатися очно? Розгляньте дистанційний варіант. Або навпаки.
Буває, що йдеш займатися до викладача, тому що він крутий фахівець. Але як препод він виявився так собі. Ну й добре, знайдіть іншого. Викладач – це окремий рід діяльності, необов’язково світила галузі мають бути хорошими преподами.
Пам’ятайте, що якщо процес не приносить задоволення, прогресу не буде.
Рішення: підтримка
Не буде маячнею обрати такі курси, де ви матимете підтримку від куратора, спільноти чи викладачів. Це хоч і зовнішня мотивація, але нехай вона буде протягом усього курсу.
Мінус у тому, що тут не вгадаєш: десь це обіцяють у рекламі, а за фактом цього немає. А десь про це в рекламі не сказано, а всередині класна спільнота і чудові викладачі.
У будь-якому разі: якщо бачите, що заняття нормальні, а підтримки ніякої немає, – можливо, перехід в онлайн-школу з підтримкою і спільнотою вам допоможе.
Рішення: ритуали та графік
Щоб прищепити звичку до нового заняття, можна придумати чек-лист і повісити його на видному місці. Відзначив галочкою тренування в залі, і відразу молодець. Розставив заняття в календарі на фіксовані дні тижня – дотримуєшся графіка – радієш.
У людини є тяга до “закриття гештальтів” – проставити всі галочки, зібрати всі медальки, заповнити всі клітинки. Ви можете сміятися над чек-листами і щоденними звичками, але вони працюють.
Наостанок: цього можна не вчитися
Маркетологи ж не дурні: вони намагатимуться спокусити своєю мрією всіх підряд, а не тільки тих, кому ця мрія реально потрібна. Ви можете опинитися під вогнем маркетингу, хоча вам взагалі не потрібні ні ці курси, ні ці заняття.
Наприклад, якщо ми школа англійської, ми будемо поливати рекламою всіх, інакше ми закриємося. Хтось із цих людей справді потребує англійської мови, а когось ми просто спокусимо мрією. І цій людині насправді не були потрібні наші курси.
Можна чудово працювати і дивитися серіали без англійської. Величезна індустрія перекладачів працює вам на благо.
Можна прекрасно жити без тренажерного залу – щоправда, краще все-таки гуляти хоча б по півгодини на день на свіжому повітрі, а в ідеалі взагалі вести активний спосіб життя. І спати лягати не пізніше 23:00, щоб не жиріти.
Можна не грати на музичних інструментах, не вишивати хрестиком, не займатися живописом і не розбиратися в машинному навчанні.
Коли вам реально щось із цього знадобиться, ви це вивчите і почнете застосовувати. А поки вам це нав’язують маркетологи під виглядом вашого прекрасного життя в майбутньому – можна пропускати повз вуха. Ви вже зараз дуже навіть гарні.