Я працюю з темою критичного мислення чотири роки, і що глибше занурююся в матеріал, то більше суперечливих досліджень зустрічаю. Одне з таких змусило мене відкинути ідею створення методички з розвитку критичного мислення, бо демонструвало марність задуму.
У цій статті я хочу поділитися не суперечностями, а абсолютно чарівними ідеями критичного мислення, а також поговорити про те, як його можна розвивати. З протиріччями будемо розбиратися в інших статтях.
Критичне мислення – це про що?
Вивчивши десятки визначень, багато з яких займають щонайменше півсторінки, ми з колегами дійшли висновку, що працювати з масивними академічними формулюваннями не завжди зручно. Так, з аналізу та узагальнення, народилася схема, яка доступно і водночас передає суть критичного мислення (я не прихильник повсюдних спрощень, але деякі теми цього вимагають).
Запитай… себе
Отже, критичний підхід закликає сумніватися: не приймати на віру і перевіряти інформацію, що надходить.
Сумніватися – означає ставити запитання, а тому однією з базових компетенцій критичного підходу є грамотне запитування. Грамотним є далеко не кожне запитання, а лише те, яке може наблизити до суті, до критичного рішення.
Вирішувати складні моральні дилеми або проблемні завдання за допомогою запитань придумав ще Сократ. Його можна назвати першим коучем, який жив до нашої ери: прогулюючись садами Афін, Сократ ставив своїм учням запитання, що сприяли активній роботі мислення і допомагали прийти до істини. Сьогодні цей метод відомий нам як Сократичний діалог.
Практику вмілого запитування можна розвивати через низку вправ. Одна з таких – “данетки” – завдання із заплутаною умовою і несподіваним фіналом. Знайти відповідь у “данетці” допомагають закриті запитання, на які ведучий відповідає тільки “Так”, “Ні” або “Не має значення”. Спробуймо!
“Батько і син їхали в машині і потрапили в аварію. Батько загинув на місці події. Сина доставили в найближчу лікарню. Усе було готово до операції, але реакція хірурга, побачивши дитину, була несподіваною: “Я не можу його оперувати – це мій син”.
Як це пояснити?
– Це був чийсь сон?
– Ні
– Син був прийомний?
– Ні
– Батько насправді вижив?
– Ні
Здогадалися? Правильна відповідь звучить так: хірургом була мати хлопчика.
На тренінгах ми часто проходимо не одне коло, перш ніж учасники поставлять те саме, вправне запитання. Ця задачка – наочний приклад того, як мова спрямовує наше мислення і, почувши “хірург”, ми автоматично думаємо, що йдеться про чоловіка, а наш мозок запускає генерацію креативних відповідей, відводячи нас від суті.
Саме тому критичний підхід закликає сумніватися навіть у тих речах, які, на перший погляд, здаються очевидними, і виражати свій сумнів у грамотних запитаннях, які допоможуть розкрити суть.
Кому насамперед варто поставити запитання? Зрозуміло, собі! Критичне – це мислення власне, а тому практикувати критичний підхід варто з сумніву у своїх власних знаннях і переконаннях. “А раптом я помиляюся?” або “Раптом я чогось не знаю?”: ці запитання допоможуть запустити усвідомлені процеси вмілого сумніву.
Які ще запитання можна ставити собі та іншому?
Однак, перш ніж сумніватися, дайте собі відповідь ще на одне запитання: “Якою буде межа в мого сумніву?”. Буде ваш сумнів безмежним чи таким, що спирається на конвенційні угоди: радикальним чи поміркованим – вибір лише за вами і… здоровим глуздом.
Аргументуй це
Раціональність – ще один стовп критичного мислення. Це поняття містить у собі вимоги до логічності та доказовості аргументів.
З точки зору критичного мислення, недостатньо обґрунтувати щось із позиції “Я так відчуваю” або “Мені так здається”. Критичне в цьому сенсі протиставляється мисленню буденному, що спирається на інтуїтивні здогадки. Такий підхід дає змогу скласти картину реального стану справ і відповісти на запитання: Які є підстави, щоб вважати це істинним? Чому ситуація склалася так, а не інакше?
Інакше кажучи, такий підхід покликаний розвіювати наші хибні уявлення і наводити доказові аргументи під кожну підставу.
Знання законів формальної логіки та вимог до аргументації допомагають не тільки розпізнати та протистояти маніпуляціям, фейкам і риторичним прийомам, а й показують, наскільки наші власні міркування близькі до позиції доказовості та розумності. Ви ж пам’ятаєте, ми починаємо з себе! А тому й логіку ми маємо шукати насамперед у своїх власних поглядах.
*Хоч критичне мислення і спирається на наукову парадигму, критична позиція допускає, що не все в цьому світі можна піддати раціональності. Є багато сфер, де критичне мислення просто не працює. Спробуйте поговорити мовою критичного доказу з глибоко віруючою або закоханою людиною. Навряд чи ви доб’єтеся від них раціонального пояснення своїх вчинків. Та й чи є в цьому сенс?
А раптом усе інакше?
Відкритість – це наш авторський “ключ” до розуміння критичного мислення. Цей стовп ніби вносить людську природу в доволі сувору компетенцію.
Критичне мислення передбачає відкритість до різних точок зору і можливість змінювати свою власну, якщо аргументація здалася переконливою.
Сила критичної позиції в тому, щоб не боятися визнати свою неправоту або некомпетентність. Погодьтеся, буває непросто сказати: “Я був дурнем, мені варто дізнатися про це більше”. Але саме ця відкритість до визнання своїх дефіцитів може дати вам неймовірну силу та мудрість.
Критичне мислення допомагає долати насамперед свої власні стереотипи та упередження. А тому корисно іноді проводити ревізію мислення. Спостерігати за тим, як тече думка – рефлексувати. Усвідомлювати свої моментальні реакції та відстежувати в них сліди стереотипних реакцій. Аналізувати свої цінності та установки, визначати, чи всі з них ваші, виокремлювати ті, що обмежують, і позбуватися їх.
Заради чого все це?
Якщо ми повернемося до схеми, то побачимо, що стовпи сумніву, раціональності та відкритості вінчає критичне рішення. Саме воно має стати результатом процесу вмілого мислення.
Гріш ціна сумніву чи логічним міркуванням, які не приводять до обґрунтованого та ефективного рішення або не допомагають зробити правильний вибір.
Інструкція до прочитання:
- Відстежуйте силу аргументів.
- Сперечайтеся, але перед цим переконайтеся, з чим саме ви не згодні.
- Досліджуйте інформацію, на яку посилається автор: не полінуйтеся перевірити прізвища та джерела.
Я працюю з темою критичного мислення чотири роки, і що глибше занурююся в матеріал, то більше суперечливих досліджень зустрічаю. Одне з таких змусило мене відкинути ідею створення методички з розвитку критичного мислення, бо демонструвало марність задуму.
І все ж, у чому протиріччя?
Критичний підхід виглядає струнким і цілком обґрунтованим, але все ж ми стикаємося з низкою складнощів у підході до його освоєння.
Одні вчені говорять про те, що критичне мислення не притаманне нам апріорі й наше завдання – свідомо його розвивати.
Інші, навпаки, стверджують, що розумові дії, необхідні для реалізації такого мислення – порівняння, прогнозування, спостереження, застосування, опис, логічний висновок – доступні нам від народження, а тому критичне мислення треба сприймати як природну вроджену інтелектуальну навичку.
Згода з цією точкою зору не означає, що компетенцію критичного мислення не варто вдосконалювати. Ще й як!
Можливо, ви зустрічали статті під заголовками “Три/П’ять/Десять способів розвинути критичне мислення”. Деякі з них справді цікаві, хоч часто суперечливі. Наприклад, у статті наукового журналіста Асі Казанцевої наводяться міркування, який би вигляд міг мати курс із критичного мислення в школі, і які дисципліни до нього могли увійти.
А когнітивний психолог Деніел Віллінгем наводить низку досліджень, які підтверджують неефективність курсів і тим паче методичок із розвитку критичного мислення. Уся річ у тім, на думку вченого, що критичне мислення не можна зводити до суми навичок, які можна натренувати, і вони вмикатимуться автоматично.
По-перше, тому що мисленнєві процеси набагато складніші й у різних ситуаціях можуть проявлятися по-різному: так, в окремих випадках іменитий науковець може легко припуститися помилки, а дитина, навпаки, – продемонструвати вміле мислення.
А, по-друге, навіть якщо ви візьмете за правило сумніватися завжди і в усьому, ця навичка не принесе користі, якщо вам бракуватиме інформації та розуміння, у чому конкретно варто сумніватися і до якої межі це розумно робити. Інакше кажучи, сума знань про предмет або галузь має велике значення для розвитку вмілого мислення.
Попри дуже конкретні постулати та інструменти з одного боку, тема критичного мислення є вельми неоднозначною з іншого. І напевно, нерозумно було б очікувати від підходу, що бореться з догматизмом, суворого та єдиного вірного визначення. Але абсолютно точно можна сказати ось що: одна з головних цілей критичного мислення – подолати хибні уявлення і прагнути до істини.
І яким би складним, енерго- і часозатратним не здавався такий підхід, плоди, які він може дати, цілком виправдовують витрачені зусилля.