Часто ми починаємо наші семінари зі слів:
Дорогі учасники, ми хочемо робити цей семінар РАЗОМ з вами.
Раніше я не замислювалася над питанням, а що це значить, робимо РАЗОМ, поки не трапився найгірший семінар у моєму житті, де ми, тренерська команда, були дуже директивними.
Ми не питали в учасників, чого вони хочуть. Почали робити помилки, не потрапляли в їхні потреби і замість щирої розмови з учасниками, ми стали продавлювати свої рішення. У підсумку ми втратили контакт з учасниками і просто “догрібали” останні дні, мріючи про швидке завершення семінару.
Я дуже багато винесла з цього досвіду, але найголовніше – я переглянула свою тренерську позицію. Я зрозуміла, що я хочу встановлювати близький контакт з учасниками, який допоміг би мені зрозуміти людей, їхні потреби та інтереси. Тепер я дуже обережно ставлюся до фрази “робимо семінар РАЗОМ”, якщо від самого початку не збираюся ділитися владою і залучати учасників до ухвалення рішень.
Партисипативний підхід означає залучення учасників у процес ухвалення рішень і поділ відповідальності з ними. Навіщо це робити?
- По-перше, люди люблять впливати на те, що відбувається з ними. Особливо якщо врахувати, що в навчання ми інвестуємо більшу частину життя.
- По-друге, сучасний світ дуже швидко змінюється і люди повинні вчитися протягом усього життя. Одним із головних завдань сучасної освіти стає розвиток навчально-пізнавальної компетенції, іншими словами вони мають навчитися вчитися.
Як же вирішувати це завдання, якщо найчастіше учні перебувають у залежній позиції? Вони повинні слідувати за ведучим і сліпо довіряти йому. Вони не знають, куди йдуть, навіщо вони туди йдуть і що їм потрібно для подолання цього шляху.
Уявіть, що ви вирушаєте в похід із гідом, який нічого вам не пояснює. Ви не знаєте, навіщо і куди ви йдете. Якщо ви втомилися або вам щось не подобається в дорозі, то вас звинувачують у непослуху і карають. До вас починають погано ставитися, злитися на вас, а зрештою ви ще й опиняєтеся неуспішним.
Може бути й інший сценарій, вам цілком собі подобається подорож, вам цікаво. Просто ви не знаєте, куди йдете і навіщо. І якщо ви захочете вирушити в подорож ще раз самостійно, то навряд чи з цим впораєтеся. Бо не знаєте, як планувати похід, що з собою треба взяти, як долати труднощі тощо.
І є ще один сценарій, ви з ведучим домовляєтеся про мету призначення, розумієте, чому ви йдете саме туди та що вам це принесе. Ви обговорюєте ваші потреби та очікування.
Ви розділяєте відповідальність
Ведучий спочатку керує групою, а потім дедалі більше передає відповідальності, наприклад, за приготування їжі, встановлення наметів, розведення багаття тощо. Таким чином, мандрівники стають самодостатніми, можуть самостійно ставити цілі та рухатися до них.
Те ж саме і в навчальному процесі. У першому випадку ми підтримуємо залежність учнів, якщо повністю організуємо весь навчальний процес, навіть якщо він захопливий і цікавий. У другому випадку, залучаючи людей, розділяючи відповідальність, ми “вчимо” усвідомленості, люди розуміють на власному досвіді, як вони вчаться і як вони можуть організувати навчальний процес.
Є хороша модель Джеральда Гроу, яка демонструє шлях від залежного учня до самонаправленого. Причому вона не каже, що якась стадія погана, а якась хороша. Коли людина починає вчитися чогось нового, то вона може опинитися в залежній стадії, і це нормально.
Освоєння нових навичок і знань може викликати багато дискомфорту і людині потрібно більше конкретних інструкцій і підтримки. Але завдання ведучого при цьому не тримати учня якомога довше в цій стадії, а здійснити перехід до наступної.
Виникає закономірне запитання, а як вибудувати партисипативний процес. Як перейти від однієї стадії до іншої? Адже якщо дати з самого початку повну свободу людям, вони не розумітимуть, що з нею робити.
Приклади
Приклади, що можуть робити учні:
- Оформити приміщення
- Сформулювати цілі та результати
- Самі визначати, скільки їм потрібно часу на виконання завдання
- Вмикати свою музику під час перерви
- Читати тексти, обговорювати, шукати відповіді на запитання, робити презентації
- Вирішити, як вони хочуть повправлятися у вивченні матеріалу
- Додати героїв у рольову гру тощо.
Таблицю також можна використовувати:
- Для аналізу групи (на якій стадії вона перебуває, до яких рішень готова)
- Для планування (куди долучити учнів)
- Для саморефлексії (як я працюю, чи ділюся я своєю владою)
Мій досвід
Для мене найбільш значущий момент, коли група стає єдиним організмом і здатна справлятися з навчальними викликами. Коли учні перестають потребувати мене як основного джерела знань і управління.
Найпростіше мені залучити учасників до пошуку смислів, організаційних питань, створення атмосфери, формування правил і принципів. Найскладніше в цілепокладання: поки що був лише один випадок, коли мені чітко казали, що хочемо навчитися ось цього і я просто вибудовувала процес. І в методичне планування, бо за ідеєю в учасників має бути багатий інструментарій і компетенція планувати, а це найчастіше не так.
Цією статтею я запрошую вас у подорож до самоспрямованого навчання. У цій мандрівці ви зустрінете багато викликів, але ви будете щасливі, коли побачите поруч із вами усвідомлених, самостійних, люблячих вчитися людей.