Маркетологи днями й ночами придумують нові шляхи до гаманців користувачів, стимулюючи машину глобального споживання. Однак, іноді для того, щоб змусити користувача бажати товар, штучно створюється його дефіцит
Розгляньмо приклади.
Французький бренд Louis Vuiton в кінці року спалює всі свої нерозпродані сумки. Компанія не хоче продавати їх за нижчими цінами і прагне зберегти винятковість.
LV не проводить відкритих розпродажів. Він або реалізує продукцію за певною ціною, або знищує її. Це робиться для того, щоб кожен заплатив за товар однаково високу ціну.
Richemont, власник ювелірних годинникових марок Cartier і Montblanc, за два роки знищив дорогих годинників на 520 мільйонів доларів. А спочатку компанія викупила нерозпродані запаси у магазинів, щоб ті не продавали їх за викидними цінами.
Бренд люксового одягу Burberry у 2018-му спалив нереалізовану продукцію на суму 28,6 мільйона фунтів стерлінгів. Це зроблено для того, щоб жоден товар не потрапив в руки «простих» людей.
Своїм успіхом елітні бренди зобов’язані створенню штучного дефіциту.
Отже, впливати на обсяг виручки можна як домагаючись ажіотажного попиту, так і зменшуючи пропозицію.
Збільшення попиту – це природний шлях більшості компаній, які виробляють хороший продукт і продають його за розумною ціною. А ось знижена пропозиція – це маніпуляція, що переростає в “завищений цінник”.
Знищуючи свою продукцію перераховані вище компанії створюють штучний дефіцит, змушуючи повірити, що їх товар більш цінний, ніж він є насправді.