Я дуже люблю задавати питання. І якось так вийшло, що найулюбленішим питанням завжди було “Чому”.
Чому я відповів йому саме так? Чому я вирішив їхати цією дорогою? Чому ти зробив завдання без другого пункту в чеклісті?
Виявилося, що це на тлі такої допитливості і бажання докопатися до істини вже сто років існує ціла методологія.
Винахідником техніки “п’яти чому” вважається Сакіті Тоеда, засновник однойменної компанії Toyota. Автогігант використовував цей підхід в ході вдосконалення своїх методологій виробництва. Ставлячи питання “чому” п’ять разів легко визначити характер проблеми, а значить рішення стає очевидним.
Пізніше “п’ять чому” стали частиною Кайдзена (безперервне вдосконалення процесів) і lean, ощадливого виробництва (постійне прагнення до усунення всіх видів втрат).
Ідеальний приклад:
– Двигун не заводиться.
– Чому?
– Сів акумулятор.
– Чому?
– Не працює генератор.
– Чому?
– Проблеми з ременем генератора.
– Чому?
– Ремінь був в порядку до цього моменту, але жодного разу не змінювався.
– Чому?
– Ресурс ременя витратився, необхідна заміна.
Тобто, першопричиною проблеми “двигун не заводиться” є не сів акумулятор, а необхідність заміни ременя генератора.
Така методологія (в різних варіаціях), може застосовуватися майже до будь-якої проблеми у твоїй роботі, де рішення (першопричина) не очевидні.
Взагалі, головним завданням при зустрічі з проблемою є не стільки її вирішення, скільки створення умов, при яких вона не проявиться ще раз. А значить ключовою є саме першопричина, а не сам факт вирішення проблеми. “Ми змінили матеріали і підвищили ресурс ременя генератора” а не “ми зарядили акумулятор”.
Чому приклад ідеальний? Тому що далеко не завжди на питання “чому” є одна відповідь. Коли варіантів кілька – можна намалювати дерево причин і отримати деревоподібну діаграму, схожу з тією, яку отримуєш при методі причинно-наслідкових зв’язків.
Коли ти стикаєшся з проблемою в житті або роботі, задавай питання до тих пір, поки не докопаєшся до істини. Ну або до тих пір, поки твоєї компетенції вистачить давати відповіді на це питання. До речі не обов’язково ставити саме п’ять питань, це число вибрано емпірично і є середнім.
І ще один приклад, де очевидна прірва між першою і п’ятою відповіддю:
– У родині почастішали конфлікти.
– Чому?
– Чоловік постійно на роботі і зовсім не приділяє час сім’ї.
– Чому?
– Через безліч справ, що вимагають його уваги.
– Чому?
– Тому що ніхто інший не може їх зробити.
– Чому?
– Немає співробітників, які були б компетентні в цих питаннях.
– Чому?
– Тому що їх ніхто не наймав.
Але не варто забувати, що, як і більшість методів – це всього лише одна з технік, а не панацея.
По-перше, у проблеми може бути не одна причина, а безліч. По-друге, різні люди відповідаючи на одні і ті ж питання можуть давати різні відповіді, тобто виявляти різні причини у однієї і тієї ж проблеми.