Здавалося б, що може бути простіше, ніж поставити комусь завдання? Ось що треба зробити, ось якого результату я чекаю і ось дедлайн. Що може піти не так?
Чесно кажучи – взагалі все що завгодно.
Як показує практика, навіть така проста і банальна штука як поділ завдання на чекліст – далеко не для всіх очевидна.
Постановка завдання по пунктах – найзручніший і безпечний (для досягнення результату) спосіб постановки.
Щоб не помилитися (і не дати помилитися виконавцю) і перевірити себе – уяви, що ти сам почав робити це завдання і розпиши поетапно: з чого ти почав, що робиш після і так далі по порядку. Всі пункти, де ти сам не знаєш, що робити, будуть починатися зі слова “з’ясувати” або “розібратися”.
До речі, з часом ти навіть мислити і говорити навчишся чеклістами: “зроби це, потім ось це”.
Завдання, поставлене за принципом чекліста, змушує виконавця йти по пунктах, починаючи з першого.
Якщо на якомусь з етапів він не буде знати, що робити, то не піде далі влаштовувати самодіяльність – у нього буде зрозумілий і чіткий питання.
Замість “Я не розумію як робити завдання”, що для багатьох хлопців є дуже складним визнанням – “я не розумію як робити ось цей пункт у твоїй задачі”. Відчуваєш різницю?
Принцип “розділяй і володарюй” працює тут, як і в більшості інших процесів.