Есенціалізм або шлях до простоти

Чому важливо позбавлятися від непотрібних речей? Чому постійна зайнятість може бути небезпечна? Як гра може врятувати життя? Як не стати безпорадною людиною? На ці та багато інших питань відповідає книга Грега МакКеон “Есенціалізм. Шлях до простоти”.

Інсайт 1

Пам’ятайте, що “саме здатність вибирати робить нас людьми”.

Чи бувало у вас таке: ви не хочете чимось займатися, але при цьому «ви повинні», тому що «у вас немає вибору»? Або усвідомлюєте, що часу мало, але «всі справи важливі», тому в поспіху намагаєтеся встигнути все?

У 1964 році в Пенсільванському університеті був проведений експеримент над німецькими вівчарками.

Собак розділили на 3 групи та посадили на прив’язь. Перша група через цю прив’язь отримувала електричний розряд, але могла натиснути носом на кнопку і зупинити його. Друга група собак отримувала цей же розряд і не могла його зупинити. 3 група була на прив’язі, але розряд не отримувала.

Після всіх собак поміщали в клітку з маленькою перегородкою, де з одного боку був струм, а з іншого — ні. Будь-яка з собак могла перестрибнути через неї й позбутися від струму. Саме так і чинили ті собаки, які могли контролювати удари струмом, і ті, які його взагалі не отримували.

Собаки, які не могли впливати на подачу струму, в цій ситуації навіть не намагалися перестрибнути через перегородку. Але чому так? Ці собаки навчилися безпорадності, вони думали, що у них немає вибору. Це називається “вивчена безпорадність”.

Але й у багатьох людей є вивчена безпорадність. Так багато компаній, де співробітники навчилися безпорадності та вважають, що їх спроби змінити щось на краще не мають значення. І тому вони стають інертними та припиняють пробувати що-небудь нове.

Думайте в дусі есенціалізму, замініть помилкові судження на “я обираю”, “всього кілька речей має значення” і “я можу зробити що завгодно, але не все”.

Пам’ятайте, що “саме здатність вибирати робить нас людьми”.

Інсайт 2

Дотримуйтеся правила: “якщо не очевидно, що це “так”, то очевидно, що це “ні””.

У Вас буває таке відчуття, що працюєте занадто багато, але все одно мало що встигаєте? І в підсумку внутрішні ресурси закінчуються, а за фактом ви не виконали нічого з важливого і запланованого?

Джордж Оруелл, британський письменник, в 1945 році опублікував твір «Скотний двір». Це сатира на Радянський Союз. Там є персонаж – працьовитий кінь на прізвисько Боксер. Боксер дуже багато працює, а стикаючись з новою проблемою, працює ще більше. Він сильний, але через свою наївність не бачить, що його всі експлуатують. У підсумку він не витримує таких навантажень, його продають і відправляють на бійню-миловарню.

Звичайно, це був трагічний персонаж. Але, попри добрі наміри, Боксер тільки погіршував атмосферу нерівності на цій фермі.

Абсолютна зайнятість і багато роботи не завжди призводять до успіху і гарних результатів. Принцип есенціалізму  “менше, але краще”. Навіть такий відомий трудоголік, як Стів Джобс, говорив: “працювати треба не 12 годин, а головою”.

Щоб краще зрозуміти цю ідею, уявімо шафу, захаращену різним одягом. Поки ви не позбудетеся від чогось старого і непотрібного, ви не зможете туди покласти щось нове.

Якщо ви будете розбирати шафу і питати себе: “чи є ймовірність, що я це одягну коли-небудь?”- то звільнити шафу у вас так і не вийде. Але якщо ви запитаєте себе: “чи абсолютно мені подобаються ці джинси або футболка?”- то вибір стане більш очевидним і ви зможете звільнити свою шафу для чогось нового і дійсно цінного.

Все те ж саме можна робити в будь-якій сфері вашого життя: залишайте місце тільки для найважливішого.

Адже все просто: “якщо не очевидно, що це “так”, то очевидно, що це”ні”.

Інсайт 3

Стимулюйте пізнання за допомогою гри.

Пам’ятаєте, як ми всі в дитинстві любили грати? І в ці моменти впадали в стан потоку: час летів непомітно, нам подобалося експериментувати та пробувати щось нове. Помилки ми сприймали як відмінну можливість зробити по-іншому.

Чому, чим старше ми стаємо, тим частіше ми чуємо, що «треба бути серйозніше»?

Щоб визначити значення гри для виживання виду, було проведено експеримент. Щурів розділили на дві групи. Одна група могла вільно грати, і все до цього мало. Друга група щурів жила в клітці, де можливість гри була обмежена.

Після на кожного щура наділи нашийник із запахом кота. Всі щури миттєво розбіглися і сховалися. Але через деякий час щури, які могли вільно грати, вийшли з притулків. А щури з клітки загинули від голоду у своїх притулках. Відсутність мотиву гри послабила їх цікавість і здатність адаптуватися до змін.

На жаль, у багатьох компаніях мотив гри сильно пригнічується в співробітниках. Менеджери старого гарту надихалися прикладами військової дисципліни. Тому в бізнес-лексиці зустрічається військова термінологія: дивізіони, підрозділи, захоплення нових територій, а відділ або співробітник може перебувати «на передовій».

Для людини гра – це прояв індивідуальності. Вона допомагає побачити можливості й закономірності, знайти альтернативи. Гра зменшує стрес, який блокує творчі здібності нашого мозку.

Як писав психіатр Едвард Хеллоуелл, гра позитивно впливає на функції мозку, до яких відносяться «планування, визначення пріоритетів, передбачення, делегування, прийняття рішень, аналіз – загалом, майже всі види діяльності, якими повинен володіти успішний менеджер».

Підсумок та основна ідея книги

Есенціалізм – це не про те, як встигнути все підряд. Він вчить робити “менше, але краще”. Відмовлятися від усього непотрібного і залишати час для дійсно важливих речей і нових можливостей, які відкриваються за допомогою гри.

“Життя есенціаліста – це життя, прожите без жалю. Якщо ви правильно оцінили, що дійсно має значення, якщо ви вклали в це весь свій час і сили, то важко шкодувати про той вибір, який ви зробили. Ви пишаєтеся обраним життям”.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *