Трохи про контакт з агресією.
Є люди, у яких усе гаразд з агресією: коли їх щось дратує, вони дратуються. Коли їх бісять, вони бісяться. З ними не завжди приємно спілкуватися, але можна бути впевненим, що якщо ти почнеш їх дратувати, ти про це дізнаєшся.
І є люди, які забороняють собі агресію. Вони зовні завжди спокійні та привітні, але в голові в них картинка, як ти висиш на гаку. Сьогодні про таких людей.
Зрозуміло, що тримати агресію в собі небезпечно. Але цікаво, звідки це береться і чому талановиті, компетентні та приємні люди іноді не можуть впустити у своє життя трохи здорової агресії.
Звідки береться заборона на агресію
Уявіть таку картину. Маленький Ібрагім грає в пісочниці. Якийсь хлопчик бере самоскид Ібрагіма і забирає. Ошелешений Ібрагім хапає хлопця за футболку і валить на землю. Кривдник у сльози, Ібрагім у сльози, прибігли батьки.
Батьки кажуть Ібрагіму:
Так чинять тільки погані хлопчики. З поганими хлопчиками ніхто не дружить, а ти маєш бути хорошим!
Ібрагім робить висновок, що якщо він захищатиме свої інтереси, він поганий і позбудеться підтримки.
Ситуація повторюється кілька разів: на майданчику, у магазині, у школі. Там не можна заперечувати, тут не можна говорити, там одягайся так, тут доїси. Ібрагіма з усіх боків оточують заборони, а щоб він до них прислухався, йому кажуть щось на кшталт “Якщо не будеш робити так, то ти нам такий не потрібен”.
Ібрагім добре це засвоїть.
До чого призводить заборона на агресію
Зовні Ібрагім виростає у звичайну молоду людину: функціональну, стійку, таку, що розуміє причинно-наслідкові зв’язки, з вищою освітою і якоюсь спеціальністю.
Загалом життя Ібрагіма можна описати так:
- Він дуже багато працює, бо не може відмовити керівникам. Але це не дає йому суттєвих переваг у кар’єрі чи заробітку, він просто багато працює.
- У нього є дружина і квартира в іпотеці. До цього додаються постійні візити мами, якій Ібрагім не може відмовити. Зокрема, через це трапляються конфлікти з дружиною, після яких обидва ображені та засмучені, а потім “гаразд, проїхали”.
- Коли Ібрагіму під час відпустки дістається поганий номер у готелі, дружина відправляє його розбиратися з адміністрацією. Але замість розглядів він проходить кілька кіл коридорами, щоб вбити час, а потім повертається в номер зі словами “У них все заброньовано”.
Ібрагім – майстер терпіти, справлятися, кивати і вдавати, що все гаразд. Він уміє “ладно, проїхати” будь-який конфлікт. Але всередині в нього просто все кипить.
Ібрагім – майстер саботажу. Він краще за всіх вигадує відмазки й організовує неймовірно складні схеми, щоб іноді домагатися свого без конфліктів.
А ще Ібрагім проводить підозріло багато часу в комп’ютерних іграх, де він може перемагати.
Загалом його життя – суцільна напруга і терпіння. А результат не сказати що райдужний: грошей мало, комфорту мало, радості й любові теж.
Ті, хто пригнічують агресію, вважають себе тактовними і стриманими. На ділі ж вони виявляються токсичними маніпуляторами. Агресія виходить від них у витончено завуальованій формі.
Безпосередньо їм відповісти нічого, оскільки вони говорять немов не вам, а вбік, натяками. Напруга очевидна, але обговорити нічого. На запитання, що не так, що тобі не подобається, вони, як правило, відповідають, що все гаразд, і гра триває. Чесний і прозорий контакт стає неможливим, і таке спілкування вимотує.
У що може вилитися
Ібрагім упевнений, що його спосіб життя – це нормально і так живуть усі. Але він не знає про один неприємний результат.
Уявіть, що Ібрагім – це чайник на плиті. Кожен потенційний конфлікт, незручність чи проблема – це конфорка, яка кип’ятить воду. Якщо проблему вирішити, конфорку можна вимкнути. А якщо не розв’язати, то одного разу як бахне.
І ось на Ібрагіма поступово навалюється дедалі більше: на роботі, в особистому житті, від батьків, від контролера в тролейбусі; може трапитися фінансова криза або стрибнути курс валют, обламатися план на купівлю приставки тощо.
І в якийсь момент Ібрагім буде в настільки напруженому стані, що вибухне: полізе в бійку, відповість матюками начальнику, вдарить дружину або ще що-небудь непоправне.
Я стільки терпів заради вас, а ви… Ну тепер ви у мене потанцюєте!
А ось інший варіант:
Можливо, виховання Ібрагіма так і не дозволить йому піти у відкриту конфронтацію. Тоді його агресія розгорнеться на себе. Цей механізм називається ретрофлексією.
Коли ми не змінюємо ситуацію навколо себе, агресивний імпульс б’є по своєму носію: раптовий частий травматизм, тривога, напруга, стрес, серцево-судинні проблеми, виразки, часта та модна нині депресія – все це наслідок пригніченої агресії, розгорнутої на себе.
Далі будуть кілька очевидних думок про контакт з агресією. Можливо, щось із цього буде корисним. Якщо тут немає для вас нічого нового, ми за вас спокійні.
Агресія – це не тільки дати в морду. Є безліч градацій агресивної поведінки: починаючи зі злегка наполегливішого прохання і закінчуючи такою інтонацією, щоб опонент обмочився. Ще можна по-різному аргументувати свою позицію і вчитися говорити:
Зі мною так не можна.
І все це без рукоприкладства.
Агресивну поведінку потрібно тренувати. Неможливо з першого разу навчитися розв’язувати проблеми без насильства і матюків. Щоб володіти всією палітрою гніву, з нею потрібно регулярно контактувати. Зазвичай це тренують ще в дитинстві, але в дорослому віці теж не пізно. Для цього є поведінкова психотерапія.
Захист інтересів – це не відмова співпрацювати. У голові Ібрагіма така картина:
Або я зараз приймаю всі їхні умови, або вони повністю розривають зі мною стосунки.
А треба так:
Я загалом готовий з ними співпрацювати, але не готовий піти конкретно на цю умову. Потрібно домовитися з ними, як зробити всім зручно, не зраджуючи своїх інтересів.
Терапія на допомогу. Когнітивно-поведінкова терапія давно й успішно допомагає людям контактувати з гнівом, відстоювати інтереси та спілкуватися в конфліктах. Це не сказати що просто, але, якщо людині це потрібно, а психолог компетентний, вони впораються. Невміння контактувати з агресією – не вирок. Якщо це актуально, приходьте в терапію.
Тільки не до психоаналітиків, а до КПТшників. За всієї любові до психоаналізу, там ви будете півроку розглядати, як саме вас травмувала мама. А жити потрібно зараз.