Як зберегти розум у новинній стрічці.
Отже, ви гортаєте стрічку і відчуваєте, як хвилями на вас накочує тривога. Серце стискається від несправедливості. Хочеться протестувати, робити репост і писати коментар. Або збирати валізи й їхати за кордон. Або ховатися за великими залізними дверима.
Розумію вас.
Зараз покажу одну техніку, яка допоможе заспокоїтися.
- Зайдіть на свою сторінку в соцмережі – ту, де ви робите репости важливих подій.
Починайте крутити вниз: спочатку на тиждень назад, потім на три, потім на місяць і все далі й далі в минуле. - Поки крутите, згадуйте свій стан тоді, коли ви робили ці репости. Як ви себе відчували? Про що думали? Чому зробили саме цей репост?
- Читайте свої старі пости-роздуми. Або згадуйте, про що тоді говорили з друзями. Згадуйте якомога ретельніше.
- І поки згадуєте, звертайте увагу на те, як це минуло. Те, що три місяці тому здавалося вам найбільш кричущим, важливим і нездоланним, вже через місяць більше не здавалося таким. Воно взагалі забулося, ніби не було нічого.
- Зупиніться на позначці “рік тому”. Згадайте, яким було ваше життя тоді. Що вас тривожило? Від чого розривалося серце? Де тепер усі ці тривоги? Як це вплинуло на ваше життя?
До цього моменту ви почнете усвідомлювати:
- З того, що сьогодні викликає у мене тривогу, багато що перестане мене турбувати через два тижні. Моє життя продовжить іти своєю чергою. Я пройду цей тривожний етап, зі мною все буде гаразд.
Ключове слово – “багато чого”. Дивіться:
Є події та теми, які стосуються вас безпосередньо. Наприклад, ви можете бути зайняті у сфері освіти, а в нас якийсь час цю сферу намагаються зарегулювати. У вашу роботу втручаються, створюють вам дискомфорт, ви втрачаєте гроші. Найімовірніше, ви “качаєте” цю тему системно і довго. Для вас це вже не джерело тривоги, а джерело проблем, які ви вирішуєте.
Є теми, які не стосуються вашого життя безпосередньо, але ви можете запросто уявити, як вони торкнуться вас. Наприклад, ви читали, як суддя призначила вирок за репост, і уявляєте, як такий самий вирок може торкнутися вас. Ви помітите, що це було проблемою рік тому, півроку тому і зараз.
Відтоді нічого не змінилося. Ви відчуєте, що сьогоднішня ситуація – це те саме, що було півроку тому, і ваша думка переключиться з тривоги на щось більш раціональне:
Чи можу я на це впливати? Що я можу змінити? Які є варіанти?
Нарешті, будуть теми, які трапляються разово і зникають назавжди. Півроку тому активісти качали за сміття в океані, потім ці самі люди говорили про сміттєзвалище, потім раптово увага переключилася на вуглецевий слід, права меншин у США та виступ Байдена, потім одразу ж політичні репресії, авіакатастрофи, аварійне житло і що завгодно ще.
І ви згадайте, що в той момент ці проблеми здавалися важливими і нездоланними, а за два тижні немов канули, ні на що не вплинувши. Цих проблем буде більшість. І ось конкретно від цих проблем вас відпустить.
Як і чому це працює
Ми з вами опинилися в досить неприємній ситуації: з одного боку, є політики й активісти, які хочуть привернути нашу увагу; з іншого – ЗМІ, які заробляють на нашій увазі.
І тим, і іншим потрібно, щоб ми з вами були тривожними, стурбованими і напруженими. Їм необхідно, щоб ми робили репости, писали коментарі та обговорювали головні події тижня. Якщо ми цього не робимо, вони не можуть на нас впливати, продавати нам рекламу і обиратися на виборах.
Але тиждень неминуче закінчується, і починається новий. За вихідні всі відпочили, переключилися, повернулися в реальність, і події минулого тижня якось уже не такі важливі. Тож тепер потрібні нові події, нові герої та нові жахи.
Річ не в тому, що світ зараз особливо несправедливий або жорстокий. Навпаки: ми живемо в найбезпечніший, найблагополучніший, найздоровіший і найбагатший час людської історії. Порівняно з минулими десятиліттями у нас знижується злочинність, краще захищаються права людини, загальний побутовий комфорт тільки зростає.
Просто серед усіх досягнень цивілізації у нас є ЗМІ та соцмережі. І цим хлопцям дуже важливо, щоб наші очі та серця були прикуті до їхнього порядку денного. Це не світ поганий, це так влаштована економіка уваги. Поки ми тривожимося і репостимо, видання продають рекламу. Щойно ми перестанемо так тривожитися, тисячі журналістів втратять роботу.
Але цей тиждень закінчиться, за ним інший, а за ним і наступний. І через кілька тижнів те, через що наші серця стискалися ще зовсім недавно, здасться нам наївним, смішним і не таким важливим.