У всіх нас якісь соціальні установки, стереотипи мислення і поведінки (патерни). Тож, що таке стереотипи мислення?
Це надто узагальнені поняття пов’язані з членами суспільства, соціальної групи або соціальними явищами. Вони бувають чинними явно, а бувають практично не діючими, згладженими.
Велика кількість досліджень стереотипів, особливо в США, зосереджена на (негативних) стереотипах жінок та афроамериканців, які пов’язані з упередженнями та дискримінацією в суспільстві. Дослідники намагалися з’ясувати, чому деякі люди використовували стереотипи, і в більшій частині початку двадцятого століття, упередженого розуміння людей. Зазвичай це випливало з виховання і соціальної мотивації, особливо авторитаризму.
Згодом були зроблені значні зусилля, щоб переконати людей уникати використання стереотипів, підкреслюючи їх неточність і несправедливість.
Стереотипи можуть бути правильними або неправильними. Але вони нам звичні. Це якийсь алгоритм, шаблон, за яким ми думаємо і чинимо. Якщо трапилося щось, то треба думати так-то, якщо те – то, вже за іншим сценарієм, якщо людина така – вона буде так діяти, виглядати так-то, якщо зробити те-то – буде те-то.
Тому дії які вибиваються зі звичного нам розуміння називають розривом шаблону. У більшості існують шаблонні розуміння дій в певних ситуаціях, шаблонне розуміння успіху і як його досягти, реакцій на певні речі. Місця роботи, обов’язків своєї та чужої статі, раси, релігійних груп і т. д.
Стереотипи заважають нам в житті, завдяки їм, ми не бачимо нових можливостей, ми упереджено ставимося до оточуючих людей, до себе, а наше мислення стає зашореним.
Деякі стереотипи досить давні. Наприклад, про те, що молодь лінива і не поважає вчителів, говорив ще Сократ. І нічого не змінилося, вічно молодь погана, а люди які її виховали хороші. А чому людство розвивається, взагалі незрозуміло, якщо молодь все гірше. Але справа не у віці стереотипу, а в тому, скільки разів їх повторювати. Повторення закріплює стереотип. Якщо повторюєте стереотип при інших, закріплює таке мислення не у тільки у вас.
Соціальні стереотипи – це більш чітко сформульовані соціальні установки, частіше пов’язані з негативним уявленням про щось або про когось.
Які бувають стереотипи?
Стереотипи бувають особисті та суспільні. Суспільні стереотипи – це ті, які нам прищепило суспільство, особисті – які вивели ви самі або невелика група людей.
Стереотипи бувають явні та неявні. Наприклад, в деяких тестах учасники демонстрували зміщення відповіді на підтримку стереотипної асоціації, такий як: «молоді» і «хороші» (і «старі» і «погані»), що вказують на віковий стереотип. Хоча явно так ніхто не думає, але десь в підсвідомості таке розуміння зберігається.
Існують культурні стереотипи: наприклад, національні мовні стереотипи поведінки або вітання. Це стереотипи, як правило шкоди не несуть.Але іноді стикаючись з іншими, ми може їх не розуміти.
Стереотипи діляться також на екзостереотипи – уявлення які склалися в однієї культури або нації щодо іншої і ендостереотипи – такі ж уявлення про самих себе.
Крім того, стереотипи діляться по об’єкту: расові, етнічні, професійні, політичні, географічні, соціальні, гендерні.
Чому стереотипи мислення часто помилкові?
Багато стереотипів ми отримали на початку життя від батьків, близьких, вихователів, вчителів. А вони від своїх. При багатовікової передачі траплялися помилки, та й уявлення наших предків і їх знайомих включали власні помилки, антинаукові факти і т.д. у такому вигляді це до нас і дійшло. Деякі стереотипи вивели ми самі. Не всі вони помилкові, скоріше, це занадто глобальне Узагальнення.
Але ми до них звикаємо, вони нам зручні, адже мозку простіше думати шаблонами, так він економить енергію, а ми час на роздуми. Енергію мозок вважає цінним ресурсом, оскільки в стародавні для людства часи, цей ресурс дійсно був дуже цінний.
Для того, щоб зруйнувати шаблон поведінки або мислення потрібні вольові зусилля. Потрібно змусити себе знайти інформацію, що спростовує твердження, приклади з життя, книг. Треба знайти приклади як люди від них позбулися і зробили життя кращим. І спеціально проаналізувати. А для того, щоб не міняти – нічого не треба.
А ми схильні шукати підтверджує нашу точку зору інформацію, розмовляти з людьми, які згодні з нами, читати ЗМІ, які відповідаю нашим уявленням, дивитися канали з якими згодні. Це нам приємно і підтримує наше его. Добре ж завжди мати рацію, чи не так? І простіше ж нічого не робити й не відчувати себе зробили помилку. Нічого не міняти, нічого не аналізувати. Просто залишити як є.
У підсумку ми тягнемо вантаж своїх помилок до самої смерті. А помилки стають частиною нашої натури. Ми звикаємо до них і нам з ними буває комфортно. А той, хто намагається позбавити нас від них – стає нам недругом. Або людиною до точки зору якої прислухатися не можна. Здається що це легко і просто, насправді зрозуміти і прийняти це дуже важко. Хто не з нами, той проти нас, навіть якщо вони говорять розумні та правильні речі.
Хто винен і що робити?
І дуже важко буває перебороти свою гординю і визнати свою оману. З віком більшість усвідомлює, що причину багатьох неприємностей треба намагатися шукати в собі. Я не закликаю до самобичування, потрібно проаналізувати свої думки, дії, вчинки. І тільки потім зважити що і як. І змінити свої стереотипи мислення.
Найчастіше, ми звинувачуємо інших в тому, як ми живемо. Винна мода, погода, уряд, жителі іншої країни, але не ми самі. Ми ж винними бути не можемо, ми ж хороші. Але, винні не означає Погані. Якщо ми зрозуміли, то усвідомили свою відповідальність.
Тут є ще один момент. Якщо ми не можемо визнати свою помилку, слабкість, зроблену дурість-то не можемо і виправити. Цим людина перекладає відповідальність на інших. Дитина до 5 років врізаючись в табуретку, думає що винна табуретка. У років 7 вона починає розуміти що сама винна. Так ось, це і відрізняє дорослу людину від дитини: вміння взяти відповідальність на себе. За своє життя, своїх близьких, країну і т. д.
Коли людина захворює, вона звертається до лікаря. Той виписує ліки. Вона п’є і одужує. Чи ні, і тоді лікар прописує інше лікування. Лікар збирає консиліум або ми самі звертаємося до іншого лікаря. В результаті людина лікується і стає здоровою. А якщо людина не може собі зізнатися що винна вона? Хоча б частково? То і подальшого лікування не буде. А що буде? Симптоми будуть повторюватися знову. І будуть більш серйозні наслідки, типу гангрени і операції. У разі стереотипів гангрени не буде, але ситуації будуть повторюватися, а проблеми посилюватися.
Так ось, змінити своє життя можна тільки визнавши що ти відповідальний за те, як ти живеш, як живуть твої близькі. А доктором собі є ви самі.
Від стереотипів треба позбавляти, тому що вони заважають нам розширювати наші можливості, заважають думати правильно і ясно мислити, тому що думка – це початок дії. І якщо ми мислимо певним чином, то і діємо певним чином. Помінявши мислення, можна докорінно змінити життя.