Коли мене запитують, навіщо потрібна в сучасній освіті фасилітація, то я часто розповідаю уривок із книжки Саймона Хартлі “А в мене вийде?”:
Коли я працюю з футболістами, часто спостерігаю за тренерами, які навчають майстерності молодих гравців. Багато з них показують своїм підопічним “найкращий” спосіб удару по м’ячу. Зазвичай це “найкращий” спосіб із посібника для тренерів. Він вважається перевіреним, найбільш ефективним і дієвим.
Однак існує проблема. Усі гравці різні. В одних ноги довгі, а в інших короткі. У когось довші ступні. В одних худі ноги, в інших – мускулисті. З перших рухів у утробі матері в їхньому мозку розвивалися різні нейронні мережі. Тому “найкращий” спосіб бити по м’ячу для них сильно відрізняється.
Що станеться, якщо ми дозволимо кожному футболістові знайти свій спосіб – спосіб, який буде найефективнішим для нього? Не уявляти, що існує єдино правильна відповідь, а просто підтримати гравців у пошуку оптимального для них удару, точного і влучного?
Прочитавши цей текст, я подумала, що фасилітація якраз добре допомагає в пошуку свого “найкращого” способу.
Ми з колегами часто розглядаємо фасилітацію як один зі способів управління групою на шляху від залежного учня до самоспрямованого. Для залежного підходить директивний спосіб, коли кажуть, як правильно. А самоспрямованому хочеться вирішувати самому, чого вчитися, як вчитися і які висновки зробити.
Фасилітація перебуває десь у проміжку, коли учень уже досить багато знає і вміє, залучений у процес, але йому ще хочеться підтримки у вибудовуванні освітнього процесу. Фасилітатор не виступає джерелом знань та експертизи, він допомагає в організації процесу, поступово передаючи групі відповідальність за постановку цілей, вибір маршруту, пошук сенсу тощо. Він вірить у потенціал групи і здатність кожного поставити свої запитання і знайти свої рішення.
Підсумовуючи свої знання, я можу сказати, що фасилітація допомагає людям:
- Почати цінувати свій досвід і бачити в групі великий ресурс для розвитку.
- Вчитися і розвивати критичне мислення.
- Ставати відповідальним і самостійним, а це означає не чекати готових відповідей, а навчитися думати й ухвалювати рішення самостійно.
- Розвивати творче мислення.
- Вчитися співпрацювати та спільно вирішувати навчальні завдання.
Як працює фасилітатор (приклад):
Фасилітатор допомагає учням проаналізувати свої потреби – припускає, що їм може стати в нагоді, скажімо, якась модель – розповідає про неї, дає змогу її обговорити, знайти плюси й мінуси – і потім учні самі вирішують, як її використати у своїй діяльності.
Саме тому я люблю і ціную фасилітацію, тому що це не про роль гуру, який зверхньо вкладає в голови інших свої думки, рішення, інструменти, а про процес, у якому кожен/а шукає свій “найкращий” спосіб.