Щеплення від “самопинання” і потурання своїм слабкостям.
Цей текст навіяний запитанням читача:
“Допоможи розібратися у двох позиціях. Зараз на кожному розі психологи, і вони кажуть, що потрібно приймати себе, любити себе і всіляко потурати своїм бажанням і слабкостям.
А з іншого боку очевидно, що якщо ти слабкий, то в тебе будуть проблеми в кар’єрі, житті та стосунках. Як знайти золоту середину між прийняттям себе й умовною Спартою, щоб не скотитися в деградацію, але й не потрапити в пекло?”
Що означає “прийняти себе”
Олексій пише, що прийняття себе – це потурання своїм бажанням і слабкостям. Але куди корисніше поставитися до цієї ідеї так:
Почніть ставитися до себе як до когось, хто ввірений вам до кінця життя і про добробут якого ви хочете піклуватися.
Що б ви зробили, якби когось віддали вам під опіку? Ви б реалістично подивилися на цю людину: адже вам потрібно розуміти, з чим ви маєте справу. Ви б прийняли всі наявні недоліки: ось вони, вам із цим працювати.
І ви навряд чи почали б штовхати цю людину ногами – від такої опіки вона не захоче з вами співпрацювати. Ви почнете будувати з нею стосунки. І почнуться вони саме з прийняття реальної картини – це і є те саме прийняття себе.
Тепер питання: якщо потурати всім бажанням і слабкостям підопічного, чи буде йому добре максимально довго? Зрозуміло, що ні. Якщо він палить і ви вважаєте, що це шкідливо, ви не бігатимете по сигарети для нього. Якщо жорстка критика її демотивує, ви не будете її жорстко бомбити.
Прийняти себе – означає поставитися до себе як до когось, про кого вам потрібно піклуватися усе життя. Це не те ж саме, що потурати кожному своєму капризу.
Що означає “бути кращою версією себе”
Ну, а далі зрозуміло: ось у вас є ви, ви вирішуєте привести себе в якийсь кращий стан – бути багатшими, успішнішими, здоровішими, щасливішими, завести сім’ю тощо. Дивлячись що ви зараз вважаєте правильним для вашого “підопічного”.
Ви визначаєте поточну точку: наскільки ви зараз реально багаті, успішні, здорові, стрункі, щасливі тощо.
Ви говорите собі:
Зараз я тут, а мені потрібно он туди.
Ви починаєте здійснювати дії в бік мети.
Згодом ваші цілі уточнюються, а обставини змінюються. Ви придумуєте нові плани. Життя підкидає вам якісь випробування, ви з ними справляєтеся. Але доти, доки ви рухаєтеся до мети, ви стаєте кращою версією себе.
Хочеться сказати, що тут є якийсь секрет, але секрету немає. Ставиш мету, йдеш до неї. Немає мети – нікуди йти. Не йдеш до мети – стоїш на місці. Якщо в тебе є мета, але ти до неї не йдеш – або це не твоя мета, або ти не в союзі із собою. Якщо ти йдеш, але в тебе немає мети, то незрозуміло, куди ти рухаєшся. Усе крутиться навколо однієї думки: мета і виконання.
Вам це здається зараз очевидним, але ви не уявляєте, скільки людей у світі живуть без чітко сформульованої мети. Їм, щоб сформулювати мету, доводиться йти на марафони з цілепокладання. Тож якщо для вас поставити мету – природна справа, ви входите в 1% найрозумніших людей.
Підступність і помилки
Часто люди зациклюються на порівнянні себе з іншими. “У тих он що, а в мене нічого зовсім”. У них складаються красиві розповіді про свою важку долю і про те, які вони невдахи. Уся ця розумова робота начебто сковує їх, усі цілі здаються нереальними.
Антидот – вступити із собою в альянс і слідувати у напрямку до якоїсь мети. Це непроста вправа, але й у житті мало простого.
Інша крайність – коли людина вирішує, що вона прекрасна такою, якою є, і на цій підставі світ їй щось винен. Якийсь час оточення може підживлювати цю впевненість, але зазвичай це закінчується розчаруванням і зустріччю з реальністю.
Антидот для цього не потрібен – зазвичай імунітет до цього виробляється сам років до тридцяти. У кого виробляється раніше, той отримує кілька бонусних років, щоб досягати своїх цілей. У кого пізніше – ну що ж…