Профорієнтація: шкідливі поради

‘Чому в школі нам не розповідають про нові професії?’ – щиро дивується дівчинка Маша.

Маша хоче обрати перспективну спеціальність, яка буде затребувана в майбутньому. Але як обрати, якщо знаєш тільки про вчителя, лікаря та продавця? Тих людей, з якими стикаєшся щодня. А про гігантське розмаїття професій майбутнього, які пов’язані з розвитком нових технологій, у школі ніхто не чув.

Я веду тренінги з профорієнтації третій рік. І щоразу стикаюся з однаковими викликами. Що цікаво, на заняттях із профорієнтації, на запитання ‘А чому ти обрав саме цю професію?’ актуальні все ті ж застарілі аргументи, що й у мої 16 років:

– ‘кажуть, вони добре отримують’

– ‘це надійна професія, ці професії будуть потрібні завжди’

– ‘творчістю можна займатися як хобі, а професію потрібно вибрати серйозну’

По-моєму, головні фахівці з профорієнтації в Україні – це міфи та стереотипи з 20 століття.

Щоб згадати всі дурниці, які роблять дорослі та навіть фахівці з вибору професій, ось вам топ шкідливих порад. Після них підліток зненавидить запитання ‘Ким ти хочеш стати?’:

  1. Зробіть тему майбутнього забороненою. З вами не говорили про те, ким важливо стати в майбутньому, і ви не говоріть! Виросте, сам усе зрозуміє і в усьому розбереться.
  2. Дайте зрозуміти, що зараз – остаточний вибір професії. Змінити рішення буде не можна. Дитина має чітко розуміти, що зараз – найсерйозніший вибір у її житті. Нехай триста разів подумає, перш ніж зробити вибір. А далі вже довгі роки освоєння професії, перші проби, велика кар’єра. І нехай тільки спробує працювати не за фахом!
  3. Нав’язуйте свою думку! Якщо ви вважаєте, що юрист – найкраща професія у світі, значить він (вона) має стати юристом. Та що ці підлітки розуміють у виборі професій? Юрист – чудова спеціальність, отримує добре, у будь-якому ВНЗ на це навчають, та ще й наш тато юрист.
  4. Не питайте підлітка про його бажання. Адже він життя не прожив, нічого не розуміє. Надивився ютуба, тепер хоче стати відеооператором. Кому потрібна ця професія? Добре, що ми його не питаємо.
  5. Тисніть! Що частіше ви порушуєте цю тему, то швидше він (вона) зробить вибір. Почніть питати в дитячому садку. Порадьте садочок із вихователями, які будуть вирішувати тести з профорієнтації з моїм малюком. Він уже готовий.
  6. Не розповідайте про професії, про які не знаєте. Якщо ви не знаєте, значить це дурниця якась. Найкращі професії – це найзрозуміліші. Якщо я не можу зрозуміти, чим займається цей хлопець у комп’ютерній фірмі, значить він – шарлатан. Так ще Чехов говорив. Начебто.
  7. Забороніть вибір будь-якої творчої спеціальності. Актори отримують копійки. Усі знають, що творчі люди недисципліновані, самі собі на умі, та ще й майже жебраки. Моя дитина не стане актором, щоб копійки в місцевому театрі заробляти!
  8. Порівнюйте з іншими дітьми. Он, Аня вже давно знає, на кого хоче вступати! Ну правильно, всі вже в 11 класі знають, куди вступатимуть і на кого, а моє чадо фотографією захопилося. Ні, щоб до іспитів готуватися, як усі інші.

Шкідливі поради на те й шкідливі, що прочитавши кожну з них – хочеться зробити навпаки. Іноді, щоправда, виникають складнощі – бо коли не знаєш, як допомогти, часто виникає ризик заподіяти добро.

Рекомендую заглибитися в тему профорієнтації, благо матеріалів тепер вдосталь, і в кожному легко розібратися самостійно або з фахівцем. І так, не цурайтеся фахівців. У неформальній освіті з темою вибору професії працюють різні центри профорієнтації, існують розвивальні програми та тренінги. Це часто краще, ніж самостійно. Це я кажу, згадуючи свою класну годину зі шкільним психологом і його тестом із 80-х.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *