‘Чому в школі нам не розповідають про нові професії?’ – щиро дивується дівчинка Маша.
Маша хоче обрати перспективну спеціальність, яка буде затребувана в майбутньому. Але як обрати, якщо знаєш тільки про вчителя, лікаря та продавця? Тих людей, з якими стикаєшся щодня. А про гігантське розмаїття професій майбутнього, які пов’язані з розвитком нових технологій, у школі ніхто не чув.
Я веду тренінги з профорієнтації третій рік. І щоразу стикаюся з однаковими викликами. Що цікаво, на заняттях із профорієнтації, на запитання ‘А чому ти обрав саме цю професію?’ актуальні все ті ж застарілі аргументи, що й у мої 16 років:
– ‘кажуть, вони добре отримують’
– ‘це надійна професія, ці професії будуть потрібні завжди’
– ‘творчістю можна займатися як хобі, а професію потрібно вибрати серйозну’
По-моєму, головні фахівці з профорієнтації в Україні – це міфи та стереотипи з 20 століття.
Щоб згадати всі дурниці, які роблять дорослі та навіть фахівці з вибору професій, ось вам топ шкідливих порад. Після них підліток зненавидить запитання ‘Ким ти хочеш стати?’:
- Зробіть тему майбутнього забороненою. З вами не говорили про те, ким важливо стати в майбутньому, і ви не говоріть! Виросте, сам усе зрозуміє і в усьому розбереться.
- Дайте зрозуміти, що зараз – остаточний вибір професії. Змінити рішення буде не можна. Дитина має чітко розуміти, що зараз – найсерйозніший вибір у її житті. Нехай триста разів подумає, перш ніж зробити вибір. А далі вже довгі роки освоєння професії, перші проби, велика кар’єра. І нехай тільки спробує працювати не за фахом!
- Нав’язуйте свою думку! Якщо ви вважаєте, що юрист – найкраща професія у світі, значить він (вона) має стати юристом. Та що ці підлітки розуміють у виборі професій? Юрист – чудова спеціальність, отримує добре, у будь-якому ВНЗ на це навчають, та ще й наш тато юрист.
- Не питайте підлітка про його бажання. Адже він життя не прожив, нічого не розуміє. Надивився ютуба, тепер хоче стати відеооператором. Кому потрібна ця професія? Добре, що ми його не питаємо.
- Тисніть! Що частіше ви порушуєте цю тему, то швидше він (вона) зробить вибір. Почніть питати в дитячому садку. Порадьте садочок із вихователями, які будуть вирішувати тести з профорієнтації з моїм малюком. Він уже готовий.
- Не розповідайте про професії, про які не знаєте. Якщо ви не знаєте, значить це дурниця якась. Найкращі професії – це найзрозуміліші. Якщо я не можу зрозуміти, чим займається цей хлопець у комп’ютерній фірмі, значить він – шарлатан. Так ще Чехов говорив. Начебто.
- Забороніть вибір будь-якої творчої спеціальності. Актори отримують копійки. Усі знають, що творчі люди недисципліновані, самі собі на умі, та ще й майже жебраки. Моя дитина не стане актором, щоб копійки в місцевому театрі заробляти!
- Порівнюйте з іншими дітьми. Он, Аня вже давно знає, на кого хоче вступати! Ну правильно, всі вже в 11 класі знають, куди вступатимуть і на кого, а моє чадо фотографією захопилося. Ні, щоб до іспитів готуватися, як усі інші.
Шкідливі поради на те й шкідливі, що прочитавши кожну з них – хочеться зробити навпаки. Іноді, щоправда, виникають складнощі – бо коли не знаєш, як допомогти, часто виникає ризик заподіяти добро.
Рекомендую заглибитися в тему профорієнтації, благо матеріалів тепер вдосталь, і в кожному легко розібратися самостійно або з фахівцем. І так, не цурайтеся фахівців. У неформальній освіті з темою вибору професії працюють різні центри профорієнтації, існують розвивальні програми та тренінги. Це часто краще, ніж самостійно. Це я кажу, згадуючи свою класну годину зі шкільним психологом і його тестом із 80-х.