Мозок запам’ятовує, що потрібно робити, щоб було добре. Щоразу, коли ми щось робимо, мозок задовольняє якусь потребу. Якщо в нього виходить і результати відповідають очікуванням, ми відчуваємо певну емоцію, яка сприяє повторенню цієї поведінки – ми називаємо такі емоції позитивними.
Якщо отримані результати не збігаються з очікуваннями, надалі мозок із меншою вірогідністю обере таку поведінку.
Подумати – значить поспати. Не ухвалюйте складні рішення одразу: завантажте дані та лягайте спати. Мозок подумає і видасть оформлене рішення вранці. Можливо, потрібно буде поспати кілька ночей, перш ніж мозок впорається із завданням.
Пам’ять можна тренувати. В офіціантів за три роки роботи гіпокамп виростає на 20% за рахунок постійного використання короткочасної пам’яті. Щоб натренувати пам’ять, корисно вчити вірші, іноземні мови, вантажити мозок новою інформацією. Для тренування довготривалої пам’яті вивчене потрібно записувати і переказувати.
Те, що в нас у голові, не весь світ, але це найкраще, що в нас є. Мозок використовує накопичений досвід, щоб спрогнозувати результат і вибрати ефективну стратегію поведінки. Щоб не наступати на одні й ті самі граблі, запитуйте себе:
Я це зробив, бо завжди так роблю? Чи я обдумав цю дію?
Активна цікавість – запорука ефективної роботи мозку. Мозок враховує попередній досвід і завжди обирає “старе добре”. Однак ми можемо свідомо змінювати поведінку: обирати незвичний маршрут, вплутуватися в щось нове, діяти по-іншому.
Тепер детальніше.
Як мозок приймає рішення
Для ухвалення рішень мозку потрібно проаналізувати потреби та покопатися в пам’яті й сенсорних системах. Спочатку мозок виявляє головну потребу, потім згадує програми, які вже приводили до успіху, збирає інформацію про навколишнє середовище і видає рішення.
Спочатку мозок визначається з домінуючою потребою. Це може бути потреба в їжі, відпочинку, турботі, любові тощо. Потреби – важливий компонент у прийнятті рішень. Вони конкурують між собою: мозок постійно обирає домінуючу потребу.
Набір біологічних потреб визначає темперамент і вроджену структуру особистості. Схильність людини до роду діяльності та радість, яку ми отримуємо, бувши лікарем, учителем або поліцейським, зав’язана на тому, як встановлені центри біологічних потреб.
Припустимо, людина хоче їсти. Тоді центр голоду подаватиме найактивніші сигнали. Якщо в цей момент зайде незадоволений начальник і скаже, що потрібно терміново здати звіт, активується потреба в безпеці. Людина забуде про їжу і візьметься за звіт – домінуюча потреба зміниться.
Далі мозок зіставляє, що діється в навколишньому світі з тими програмами, які підкидає пам’ять. Повернемося до їжі. Пам’ять підказує, що поїсти можна в буфеті, купивши булку, або випросити в колеги бутерброд.
Мозок підраховує, наскільки кожна з програм відповідає навколишньому середовищу. Якщо є гроші та буфет, активується перший сценарій. Якщо в колеги виявиться зайвий бутерброд – другий.
Мозок любить звичні програми. Якщо ви робите щось тисячу разів і завжди успішно, значить, програма перевірена. Мозок із більшою ймовірністю вибере стару поведінку, а не ту, про яку дізнався вчора, навіть якщо нова програма адекватніша до ситуації.
Уявіть, що у вас закінчився робочий проєкт і ви підшукуєте щось нове. Ви можете піти на передбачувану роботу з хорошим колективом і невеликими грошима; роботу, де начальник грубуватий, але гроші платять хороші; або відкрити свою справу. Якщо ви завжди мріяли відкрити щось своє, саме час. Нові проекти допомагають мозку не закисати.
Про пам’ять
На нейромережах, пов’язаних із пам’яттю, “записані” наші знання про навколишній світ і можливі рішення проблем, які ми накопичуємо впродовж життя. Пам’ять розвивається щохвилини. Поведінкові програми конкурують між собою так само, як і потреби: кожна з них хоче керувати нашою поведінкою.
Коли ми щось робимо, сенсорні системи аналізують дані і передають їх у блок прийняття рішень. Якщо ми щось робили і вийшло добре, виділяються ендорфіни і дофамін – ми відчуваємо позитивні емоції. Так закріплюється асоціація: якщо зробити ось так, буде добре. Що частіше ми щось робимо, то сильніша асоціація.
Системи короткочасної та довготривалої пам’яті існують окремо. Спочатку інформація потрапляє в короткочасну пам’ять – у гіпокамп. У гіпокамп пишеться пам’ять поточного дня. Уві сні інформація забувається або переводиться в довготривалу пам’ять.
Щоб не перевантажувати гіпокамп, корисно змінювати вид діяльності: повчилися, побігали, поспілкувалися з друзями.
Те, що ви робите, має бути для вас важливим. Тільки в такому разі мозок щось запам’ятає на довгий час. Під час навчання вас не повинні відволікати: за можливості вчіться в тиші та на самоті. Мозок має перебувати в хорошому стані: навчатися під час хвороби, на надто голодний чи ситий шлунок, – не найкраща затія.