Письменник і блогер Ерік Баркер у притаманній йому іронічній манері розповідає, як поставити мету і по дорозі не розгубити своїх прагнень.
Я пам’ятаю час, коли в когось, можливо навіть у мене, були серйозні проблеми з мотивацією. Це було невесело.
Три роки тому я знявся в гостросюжетному фільмі під назвою “О боже, мені треба написати другу книгу”. Хтось подумає:
Напевно, це було легко, ви ж робили це раніше.
О ні, ні, ні, ні, ні – все не так. У перший раз ви й гадки не маєте, що відбувається. Це напружує, але ви наївно стрибаєте у вир. Однак, побувавши на війні, усвідомлюєте, наскільки все це важко. Обпікшись на молоці, дмеш на воду.
Від пропозиції до написання книжки, її випуску та маркетингу минають роки. Це не марафон, де ви пробігаєте 26 миль – це марафон, де ви біжите, поки не помрете. Мені потрібно було емоційно підготувати себе до того, що чекає попереду. Здалося, ніби я отримав повідомлення про “мотиваційний овердрафт” від свого банку. Вибачте, недостатньо коштів, щоб оплатити цей рахунок.
Я думав, що дорослий і зрілий підхід дозріє сам собою, і я несподівано захочу зробити все, що необхідно. Але ні. Чого я хотів, так це соку і подрімати. (Чорт візьми, це все, чого я зараз хочу). Я намагався бути практичним:
Ерік, тобі потрібно написати цю книжку, щоб платити за квартиру, купувати їжу, відкладати гроші на пенсію і померти десь у теплому місці.
Це теж не спрацювало. Уууппс…
У ці моменти ви дізнаєтеся про себе багато нового – зокрема й те, чого не дуже хочеться знати. Виявляється, ти не один, вас кілька: один хоче досягти великих цілей, а інший хоче спати до обіду. І ці двоє – смертельні вороги.
На щастя, існує наукове рішення. Професор Чиказького університету Айєлет Фішбах написала книжку “Зроби це: дивовижні уроки науки про мотивацію”. Це просто самоскид, повний корисних наукових досліджень. І він нам допоможе.
Гаразд, вмотивовані ви чи ні, давайте приступимо до справи…
Правильно визначайте цілі
Ми багато чуємо про цілі. Занадто багато. Їх формування робить вас успішнішими, ви стаєте більш реалізованими, щасливішими, виграєте більше “Еммі”… бла-бла-бла. Але наші цілі не завжди витримують зіткнення з реальністю. Ми ставимо перед собою мету… а потім не хочемо виконувати цю роботу. Вона здається такою ж рутиною, як прибирання будинку. А домашні справи ніхто не любить.
Але коли ми правильно формулюємо цілі, мотивація приходить природним чином, і ми уникаємо цієї проблеми з рутиною. Як це зробити? Дякую, що запитали.
Чотири речі, які потрібно мати на увазі:
- Ставте цілі як “підсумок”, а не “засіб”. “Знайти нову роботу” звучить досить круто.
- “Заповнення заявок” – приблизно так само привабливо, як бажання навмисно і неодноразово бити по пальцях фігурним молотком. “Знайти нову роботу” – це бажаний результат. “Заповнення заявок” – дратівливий засіб, за допомогою якого ви досягаєте результату. Як каже Айєлет, “досягнення мети – це захопливе заняття, а засіб – це рутинне прибирання”. Визначте мету з точки зору вигод, а не витрат.
- Тримайте цілі абстрактними. Ваша мета має бути достатньо конкретною, щоб точно знати, що необхідно зробити, але не настільки конкретною, щоб звучати як список невідкладних справ. Фраза “читання оголошень про вакансії та розсилка резюме” висмоктує з вас життя. А ось “вивчення можливості кар’єрного зростання” – це майже сексуально. (Я не сказав “сексуально”. Я сказав “майже сексуально”.) Абстрактна мета підкреслює сенс, що стоїть за діями. Це мотивує. Коли ви ставите перед собою занадто конкретні цілі, вони швидко стають такими ж привабливими, як “прибирання гаража”.
- Ставте цілі “досягнення”, а не “ухилення”. Гарна ідея – формулювати цілі виходячи з того, що вам потрібно зробити, а не того, що не потрібно. Дослідження показують, що перше набагато більше мотивує. Прийміть рішення “харчуватися здоровою їжею” замість того, щоб “перестати їсти шкідливі продукти”.
Створюйте внутрішні цілі, а не зовнішні
Це найважливіше. Я знаю, це шокує, але мотивація робити щось, тому що ти хочеш, завжди вища, ніж робити щось, тому що ти повинен. З мого особистого досвіду, перше приносить задоволення, а друге призводить до судомних ридань.
У дослідженні, проведеному Айєлет, учасники прогнозували, що будуть наполегливішими у виконанні завдання, за яке їм заплатять найбільше. Вони помилялися. Оплата в кінцевому підсумку призвела до нульового ефекту. Майже всі працювали старанніше над тими завданнями, які приносили задоволення.
Який висновок?
Подумайте, як зробити досягнення цілей більш захопливим. Зазвичай ми не замислюємося про це. Працюєте над проєктом із колегами? Розподіліть завдання за інтересами. Під час тренування оберіть вправу, яку вам подобається робити. А якщо щось не приносить задоволення, спробуйте додати гостроти, дозволивши собі слухати музику чи аудіокниги у фоновому режимі.
Гаразд, цілі – це прекрасно, але ми здатні підвищити мотивацію ще на один щабель, додавши дещо ще…
Позначте мету цифрами
Часто однієї мети недостатньо, щоб довести вас до фінішу. І тут на допомогу приходить зазначення числа.
Люди, які кажуть, що хочуть “більше ходити пішки”, рідко доводять справу до кінця. Але в кожного з нас є знайомий, який перетворився на гіперактивного божевільного, щойно придбав крокомір і встановив мету – 5000 кроків на день. Точне число дає змогу відстежувати прогрес і коригувати зусилля.
Це працює. Дослідження за участю понад 10 млн бігунів показало, що з них непропорційно велика кількість закінчили забіги трохи нижче за мету, яку вони поставили перед собою. Наявність точного числа змушувала включатися на повну потужність, якщо вони відчували, що в них не виходить.
Тож, якщо ви людина типу А з мотивацією типу F, ще один гарний трюк – встановити кілька дедлайнів. Більше точних цілей – більше мотивації. Згадаймо вчителя в школі, який встановлював термін здачі плану, термін для першої чернетки і для остаточного варіанту роботи? Це працює. Скористайтеся цим.
Наскільки амбітне завдання слід ставити перед собою? Подумайте про Золотоволоску: середній виклик заряджає енергією найбільше. Коли мета здається надто легкою, ми готуємося недостатньо. А якщо щось здається неможливим, наша мотивація летить у тар-тарари. Виберіть мету, яка важка, але здійсненна.
Наявність мети та її цифрового втілення допомагає створити мотивацію. Але єдине, що менш надійно, ніж bluetooth-з’єднання мого телефону, – це моя здатність підтримувати прагнення. Отже, як підтримувати мотивацію?
Відстежуйте прогрес
Під час роботи мотивація майже неминуче знижується. Тут ми використовуємо аспект людської психології, який зазвичай вважається негативним: “пастка безповоротних витрат”. Суть цієї тенденції – продовжувати працювати над чимось просто тому, що ми вже вклалися в це. Зазвичай це не призводить ні до чого хорошого, тому що ми й далі продовжуємо даремно витрачати гроші.
Але з нашими цілями це можна повернути в позитивне річище. Регулярно аналізуючи прогрес, активуйте хибну думку про безповоротні витрати та спробуйте протистояти бажанню кинути справу. “Я вже зробив так багато, що не час кидати”.
Під час написання другої книжки я щодня роздруковував закінчені сторінки й складав їх поруч. Практичної необхідності в цьому не було, я ніколи не редагую на папері. Але я дивився на цю стопку, якщо мені потрібно було нагадування, чому я так багато працюю – а це траплялося досить часто.
Тепер обговоримо серйозну проблему, про яку рідко згадують. Це причина, через яку багато хто з нас кидає на півдорозі. Але, розібравшись, ми розв’яжемо цю проблему.
Остерігайтеся довгої середини
Ми відчуваємо мотивацію на початку проєкту, а потім отримуємо новий сплеск мотивації, коли бачимо його завершення. А між ними та сама небезпечна середина.
Здається, що вона ніколи не закінчиться. Вона викликає таке саме розчарування, яке ви відчуваєте, коли люди, за якими ви слідкуєте в соціальних мережах, недостатньо часто публікують повідомлення. Але є два прийоми, які допоможуть…
По-перше, озирніться назад, відстежуючи прогрес першої половини проєкту. Як ми вже говорили, аналіз досягнень допомагає рухатися вперед. (“Мені залишилося провести всього 60 хвилин на біговій доріжці, а 20 хвилин уже минуло. Продовжуй, Еріку”). Але потім, коли ви пройдете середню точку, перефразуйте (“Мені потрібно провести на біговій доріжці 60 хвилин, а залишилося всього 20 хвилин. Продовжуй, Еріку”). Дослідження показують, що такий зсув перспективи допомагає. Це як пом’якшувач для ваших емоцій у важкі моменти.
Другий прийом – структурний. Оскільки середини даються важко, скоротіть їх. Використовуйте щотижневі цілі замість щомісячних. І, будь ласка, тримайтеся якомога далі від річних цілей. Таким чином, коли ви втомилися, а спокуса обдаровує вас соціопатичною посмішкою на кшталт “Привіт, Кларисо”, ви знаєте, що ось-ось запрацює мотивація, яка з’являється ближче до фінішу.
Погляньмо на загальну картину. Зміна перспективи вищого порядку. Не про те, як іде проєкт, а про те, хто ви є…
Подумайте про себе в майбутньому
Не треба здивовано на мене дивитися. Я знаю, це звучить банально. Але це працює. Студенти, яким було запропоновано написати листа собі в майбутнє, стали робити більше фізичних вправ. Коли ми проводимо більше часу в роздумах про майбутнє, ми робимо більш правильний вибір у сьогоденні.
Не думайте про негайні наслідки своєї прокрастинації, пошуку коротких шляхів або залишення справи на півдорозі. Замість цього подумайте про загальний ефект того, що ви – людина, яка регулярно зрізає кути.
З книги “Зроби це”:
Тому замість того, щоб запитувати себе, чи нормально прокрастинувати, обманювати, палити або пити сьогодні, вам слід запитати себе, чи нормально робити це все життя, що залишилося. Якщо помножити маленьку спокусу на кількість разів, яку ви піддастеся їй протягом життя, вона стане надто великою, щоб її ігнорувати.
Або можна сформулювати по-іншому: чи такою людиною я хочу бути? Дослідження студентів Стенфорда показало, що коли поведінка пов’язана з ідентичністю, яку ми не хочемо підтримувати, ми з набагато меншою ймовірністю будемо це робити. Не хочу здатися схожим на вашого дитячого тренера з бейсболу, але “Ти хочеш бути слабаком?”
Ми часто поводимося так, ніби наша особистість ідеальна і повністю сформована, але це не так. Ви постійно змінюєтеся. Остерігайтеся згубних наслідків повсякденної поведінки. Вона стає звичкою.
Отже, ми багато чого розглянули. Настав час підбити підсумки і навчитися останнього трюку для підвищення мотивації, який допоможе вам – і іншим. Не хвилюйтеся, він чудово простий…
Підсумки
Ось як підвищити мотивацію:
- Правильно визначайте цілі: результат, а не засіб. Зробіть їх абстрактними. Досягати, а не уникати. Так ви не дасте цілям перетворитися на рутину. І працюйте за внутрішнім бажанням. Ви ж не хочете йти по життю, як та дитина в шкільній виставі, яка безумовно не хоче там бути.
- Ставлячи мету, використовуйте конкретні цифри. Якщо ви поставите перед собою дуже легку мету, то розслабитеся. Зробити мету неможливою – це найпотужніший паралізуючий засіб, відомий людству. Ставте цілі складні, але здійсненні, Золотоволоска.
- Відстежуйте прогрес: аналізуйте його, щоб омана про безповоротні витрати штовхала вас уперед. Складайте сторінки в стопку. (Ти майже закінчив із цим повідомленням у блозі, Еріку. Не кидай зараз.)
- Остерігайтеся довгої середини: середина проєкту гірша, ніж середнє місце в літаку. Щойно ви її досягнете, переключіться з аналізу досягнутого прогресу на моніторинг скорочення обсягу роботи, що залишилася. Використовуйте цілі коротшої тривалості, щоб ще більше зменшити центральну частину.
- Подумайте про майбутнє: ви ж не хочете, щоб ваше “майбутнє я” лаялося на “теперішнє я”. Подумайте про те, ким ви хочете бути. І станьте цією людиною зараз.
Вочевидь, я подолав свою кризу мотивації і закінчив другу книжку. Я взяв у руки ноутбук (пристрій, з яким у мене жорстокі й залежні стосунки) і взявся за роботу. Як я це зробив? Зосередився на внутрішньому бажанні. Знайшов час, щоб подивитися, чого я хотів досягти, і знову полюбив це.
Важливу роль зіграли питання, які мене цікавили, бажання допомогти іншим людям краще зрозуміти божевільні стосунки, а також потреба поділитися своїми уїдливими жартами.
Отже, який же останній простий спосіб підвищити мотивацію? Дайте пораду іншій людині на тему, з якою ви намагаєтеся впоратися.
З книги “Зроби це”:
Дослідження показують, що поради допоможуть відновити мотивацію та впевненість у собі. Щоб дати пораду, вам доведеться попорпатися в пам’яті та з’ясувати, як слід (чи не слід) іти до мети. Це нагадає вам, як багато ви знаєте. Крім того, даючи пораду, ви формуєте конкретні наміри і намічаєте конкретні плани дій, що підвищує мотивацію.
Насправді експерименти показали, що порадник отримує більше користі, ніж адресат. (А ви думали, що я написав цей довгий пост у блозі тільки для того, щоб допомогти вам. Ха!)
Коли в нас виникає мотивація, ми робимо все необхідне для повноцінного й щасливого життя, успішного й безпечного, в оточенні тих, кого ми любимо і… Боже, я говорю, як реклама страхової компанії. Добре, якщо у вас не буде мотивації, ви в кінцевому підсумку отримаєте 50 кг чистого, необрізаного жалю. (У страхових буклетах ніколи про це не йдеться).
Серйозно – якщо ви дійсно думаєте про це, то ви захочете озирнутися на своє життя і перерахувати досягнення, якими пишаєтеся. Що довший і змістовніший список, то рідше демони жалю будуть вас відвідувати.
Зарядіться енергією. Переможете ці великі цілі. Завершіть справи, якими ви пишаєтеся. Ваші досягнення стануть осколками вашої вибухової пишноти. І тоді можна відпочивати з посмішкою.
Моя книжка закінчена. Цей пост завершено. Нарешті можна випити соку і подрімати.