Напередодні “ковіду” я записався на зимовий курс в одній із провідних європейських бізнес-шкіл. Онлайн. Обрав я цей курс тому, що установча зустріч і вручення сертифікатів, на відміну від інших аналогічних пропозицій, проходять в очному форматі. Чи міг я собі уявити, що всього за кілька тижнів усе навчання мігрує онлайн?
І ось несподівано для себе ми живемо в новій реальності: вчителі проводять уроки в Zoom, тренери та фасилітатори збирають однодумців на лабораторії через Telegram, експерти івент-індустрії переносять свої конференції та навіть виставки в інтернет…
Що ж виходить: майбутнього в аналогового світу, зокрема, в освітньої галузі, якою ми її знали, немає?
Повернення в офлайн
Яким воно буде – повернення в офлайн? Те, що в найближчій перспективі ми не зможемо відмовитися від очного формату навчання, незаперечно. Уже зараз з усіх куточків закритих квартир і кімнат ми чуємо крики про допомогу від людей, яким бракує живого спілкування. Тим паче це стосується дітей, для яких тактильний контакт важливий для пізнання навколишнього світу: невипадково в Німеччині, де я зараз перебуваю, початкову школу відкриватимуть для відвідування найостаннішою – діти просто не зможуть довго триматися одне від одного на відстані.
І все ж таки сучасні школярі зростають разом із технологіями – і коронакриза нівелює різницю в цифровій грамотності між викладачами та учнями. У якихось країнах, наприклад, в Естонії, цей розрив був несуттєвим: коли одна моя подруга запитала в мами-вчительки, як вона справляється з форс-мажорною ситуацією, та відповіла, що жодного форс-мажору немає і що навчання вдома вже давно може проходити так само ефективно, як у класі. До речі, на час карантину країни Балтії та Скандинавії відкрили доступ до десятків своїх онлайн-курсів. І така щедрість була дуже доречною державам, які в цьому плані сильно відстають від своїх сусідів, тієї ж Німеччини.
В Україні ситуація була неоднозначна: одні школи і до самоізоляції впроваджували віддалені формати навчання, інші, особливо в невеликих містах і сільській місцевості, орієнтуються на паперові підручники, встановлюють поштові скриньки для прийому домашнього завдання.
О чудовий новий світ
Освіта до і після епідемії коронавірусу не буде колишньою. Що ж змінилося?
- Онлайн-формати, особливо інтерактивні та ігрові на кшталт Kahoot!, використовуватимуться в школі й надалі. Дійсно, дітям і підліткам уже складно буде пояснити, чому все навчання знову має бути аналоговим, після того як вони тижні чи навіть місяці працювали віддалено.
- Навчання все більше ставатиме комбінованим. Якщо школи, як і раніше, вимагатимуть присутності на заняттях (що також важливо для психологічного комфорту дитини, див. вище), то левова частка лекцій у вишах, а тим паче тренінгів і семінарів відбуватиметься в онлайні. Уже зараз можна зробити висновок, що при правильній побудові процесу цифровий досвід для дорослої людини може бути не менш емоційним, ніж аналоговий. Інша річ, що тренерам і фасилітаторам після надання безоплатного доступу до безлічі онлайн-курсів на час самоізоляції буде складно пояснити учасникам, чому тепер їм знову потрібно платити за контент, тим паче гроші, які можна порівняти з офлайн-заходом. Утім, ця колізія може знову ж таки вирішитися комбінацією онлайн-події та очної зустрічі.
- В освітній процес проникатиме доповнена реальність. Хто на карантині ще не вигулював у кімнаті гугловського тигра?! Але ж AR-технологія може не тільки влаштувати зоопарк або пустелю в класі (звісно, з суто навчальною метою!), а й – гарна новина для тренерів-домоседів! – перенести спікера у вигляді людської голограми до аудиторії, що зібралася на іншому кінці, навіть у чотирьох кінцях земної кулі одночасно. І для цього скоро буде не обов’язково бути Тоні Роббінсом чи Ларрі Кінгом!
- У перспективі, якщо доповненої реальності стане замало, можна буде йти у віртуальну, що максимально імітує “ефект присутності”, наприклад, WBS Learnspace 3D. Такі зустрічі зможуть замінити частину міжнародних тренінгів і нарад, таким чином заощадивши організаторам багато часу, коштів і викидів вуглекислого газу в атмосферу. Останній пункт буде особливо важливим, якщо після виходу з карантину більше людей стануть замислюватися про кліматичні зміни й усвідомлено ставитися до своїх поїздок і подорожей (цього, звісно, може й не статися).
Наступна криза
Страшно? Як пише автор бестселерів Sapiens і Homo Deus Ювай Ной Харарі у своїй колонці для Financial Times, усе в руках людства. Однак зараз ми робимо вибір не тільки між “тотальним спостереженням і громадянськими свободами” або між “націоналістичною ізоляцією і глобальною солідарністю”. Нам також належить зрозуміти, наскільки ми самі готові допустити в наше життя загальний онлайн, – і поки ми ще цим процесом керуємо.
Коронакриза дала всім нам гарний урок. Ті, хто протягом багатьох років чинили опір онлайн-навчанню, тепер за лічені дні змушені надолужувати згаяне. І тут важливо не піти в іншу крайність і повністю відкинути звичні формати.
Це, до речі, стосується і онлайн-сервісів і компаній, що опинилися на підйомі. Адже з появою кіно не зникли театри, з розвитком комп’ютерних технологій багато хто продовжує дивитися телевізор, а поряд з електронними книгами збереглися паперові.
Іншими словами, як на будь-якому ринку, в освіті необхідна диверсифікація. Рівно 20 років тому приватні інвестори лопалися разом із бульбашкою доткомів, акції яких, здавалося, були приречені на постійне зростання. Хто знає, якою буде наступна криза: можливо, вона почнеться з перевантаження інтернет-потужностей або вимкнення електрики – і тоді нам дуже знадобляться навички людського спілкування та офлайн-навчання.