Професор Фелпс з австралійського університету провів цікавий досвід. Протягом місяця він розбивав студентів на групи з чотирьох осіб і доручав їм за 45 хвилин вирішувати управлінські завдання. Краща команда отримувала приз в 100 доларів.
Студенти не знали, що в деякі групи підсаджували спеціальних людей, які грали доручені їм ролі.
- “Байдужий” – чувак, який сідав в групу, закидав ноги на стіл і занурювався у свій телефон.
- “Єхидна» – який по ходу обговорення робив саркастичні зауваження типу “ви що, знущаєтеся?”, “Ви, напевно, ніколи раніше ніким не керували.
- “Песиміст» – який виглядав так, як ніби вчора померла його улюблена кішка, і висловлював сумніви в тому, що завдання можна вирішити, і в тому, що ця команда здатна це завдання розв’язати.
Фелпс виявив, що навіть у тому випадку, коли інші три члени групи були здатними і мотивованими учнями, неконструктивна поведінка всього одного члена групи знижувала ефективність всієї групи на 30-40%.
Виходить, що ефективність команди більше залежить не від того, скільки в ній сильних учасників – а від того, чи є там хоч один слабкий!
Висновок
Завдання засновників, керівників і ейчарів полягає не в тому, щоб допомагати сильним співробітникам — а в тому, щоб позбавлятися від слабких. Сильні впораються і самі, якщо слабкі не будуть пригнічувати навколишнє середовище.