Стів Магнесс розповідає, навіщо потрібен лінгвістичний зсув у внутрішньому діалозі
Ми весь час чуємо, що легше дати пораду другові, ніж собі, і цей вислів значною мірою справедливий.
Ця робота занадто стресова, щоб залишатися на ній? Ми часто занадто занурені в ситуацію, щоб бути об’єктивними. Але коли бачимо таку саму в подруги, відповідь приходить майже миттєво. Завдяки наявній дистанції, ми без вагань говоримо їй, що потрібно звільнитися. Це характерно не лише для порад, а й для того, як ми долаємо дискомфорт.
Як тренер з ефективності, який працював із найкращими спортсменами та керівниками компаній, я виявив, що зміна граматики внутрішньої розмови підвищує ментальну витривалість і стійкість.
Це дуже легко і просто: переключіться з “я” на “ви”.
Створіть “психологічну дистанцію” для підвищення стійкості
Психологи виявили, що під час використання займенника першої особи (наприклад, “Я зроблю 20 віджимань” або “Ми закінчимо проєкт вчасно”) у межах внутрішнього діалогу, ми створюємо світ, у якому занурені в себе, а це не завжди добре.
Така точка зору посилює емоційну складову ситуації. Наш світ звужується, і ми втягуємося в емоційні аспекти переживань, налаштовуючи себе на негативний каскад, що веде до вибору “легкого шляху” в нашій парадигмі жорсткості.
Ми схильні сприймати ситуацію як загрозу і зациклюватися на будь-яких деталях, які говорять про небезпеку.
З іншого боку, за словами дослідників з Мічиганського університету, під час використання займенників другої або третьої особи створюється простір і дистанція. Наприклад: “ти зробиш 20 віджимань, ти вже робив це раніше” або (Ваше ім’я) та її команда закінчать цю презентацію, вони всі такі талановиті”.
Коли ми створюємо психологічну дистанцію, наш погляд на світ розширюється. Ми позбуваємося емоційності й починаємо бачити світ ясно, таким, яким він є, замість того, щоб дозволяти йому обертатися по спіралі.
Інакше кажучи, ми перетворюємося на друга, який дає пораду, не засліпленого зв’язком із проблемою.
Зменште масштаб внутрішнього діалогу
Говорячи від другої або третьої особи, ви створюєте дистанцію між досвідом та емоційною реакцією. Цей лінгвістичний трюк дає змогу зменшити масштаб.
Розширюючи світогляд за межі світу, зацикленого на нас самих, ми переходимо від емоційної реакції до дії.
Тож наступного разу, коли ви опинитеся в стресовій ситуації й потребуватимете мотивації, не кажіть собі “Я впораюся”. Скажіть: “(Ваше ім’я) впорається з цим”.
Або поставте на своє місце того, ким захоплюєтеся: “Людина-павук подолає це. Він завжди так робить”.