Скромним бути невигідно

Для того, щоб продавати дорожче потрібно підвищувати цінність. Ті ж принципи застосовні й у житті. Наприклад, пошук і оформлення на роботу. Часто у вакансіях роботодавці пишуть:

Заробітна плата за результатами співбесіди.

А що таке співбесіда, як не продаж? Працюють всі ті ж самі принципи. Тільки клієнт – роботодавець, а товар – наші професійні вміння та навички. І від того наскільки добре ми зможемо показати їх цінність залежить будемо ми працювати у компанії, що нам сподобалася і якою буде наша зарплата.

Виходить, що цікава робота і хороша зарплата – це ціна, яку готовий платити роботодавець за те, щоб ми добре закрили його потребу.

Тепер уявімо 2 ситуації:

  1. Ти впевнений у собі, знаєш, що хоче роботодавець і можеш закрити його потребу, пов’язану з вакансією, додатково посиливши свою цінність. Звичайно тобі будуть раді в будь-якому місці.
  2. Ти – скромний, боїшся показати себе з не найкращої сторони, тому перш, ніж сказати, все по кілька разів обмірковуєш. З одного боку нічого страшного. Хорошу посаду, роботу мрії та велику зарплатню звичайно чекати не варто, але куди то все одно потрапиш, та й розкид в зп не такий великий. До того ж це ненадовго, проявиш себе і зп виросте.

Дійсно з часом на 10-15% відсотків зп підвищують навіть найскромнішим співробітникам, але ось більше рідко. Важливо розуміти одне, знижуючи свою цінність, розраховувати на те, що тобі будуть платити хороші гроші, це як намагатися продати товар не довівши клієнту його цінність. Для роботодавців – це невигідна угода.

Добре, якщо попадеться чуйний керівник, який зуміє розгледіти твою цінність і допоможе її підвищити, але це швидше виняток з правил. Хоча я сам багато разів був ініціатором підвищення зп для скромних співробітників зі свого відділу. І кожен раз один і той же сценарій: “він сам просив підвищення? Тоді навіщо? Тобі більше всіх треба? Його ж все влаштовує. Хотів би сказав. Та й що він такого робить?”.

Після презентації зазвичай було “гаразд, переконав”, але не завжди. Один раз співробітниця була настільки скромною, що її заслуги приписував собі інший колега, а вона мовчала. У перший раз я не зумів довести її цінність просто, тому що керівництво було впевнене, що цю роботу робить інша людина. Підвищення вдалося домогтися тільки тоді, коли я сказав співробітнику, який приписував собі всю славу, що або він зізнається, що йому допомагали або може шукати іншу роботу.

Чому просто не пройти повз? Напевно заважає сильно розвинене почуття справедливості й в чомусь сам був таким. Пам’ятаю, як в універі вирішував завдання однокурсникам з фізики безкоштовно, поки не зрозумів, що це не цінується і сприймається, як належне. Найцікавіше, що коли став брати за це гроші – почали ставитися з повагою.

Можна сказати, що я ще легко відбувся – рано зрозумів, що в деяких речах категорично не можна бути скромним. Але важливо розуміти, що альтернатива – це не нахабство і самовпевненість, а чітке розуміння принципів роботи створення цінності і її підвищення. Ігнорування їх веде до низького доходу і такої ж самооцінки по життю, якщо ти звичайно не крутий спец.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.