Директорка з персоналу Spotify Катаріна Берг дає 6 рекомендацій для тих, хто втомився від нескінченного вибору.
Хоча більшість людей люблять свободу і вибір, а особливо свободу вибору, психологічна наука вже давно стверджує, що занадто багато його пов’язано не тільки з нездатністю прийняти рішення, а й з більш високим рівнем тривоги і незадоволеності.
Примітно, що це справедливо навіть у випадку, коли для спрощення ухвалення більшості наших рішень використовуються алгоритми і штучний інтелект. Якщо ви виявите, що на вибір фільму витратили більше часу, ніж на його перегляд, якщо рішення про те, який ресторан або який готель забронювати, перетворюється на шестигодинну екзистенціальну кризу, очевидно, що надлишок вибору та інформації явно не підвищує ефективність повсякденного життя.
Схожим чином співробітники і керівники, стикаючись із повсякденними робочими проблемами, виявляються пригніченими широтою спектра можливостей і варіантів вибору, що виникає.
Чи то визначення стратегії, чи то розробка нових продуктів, чи то формування команди, чи то ухвалення рішення щодо кар’єрного зростання, ніщо не виглядає простим і безболісним, а можливість обміркувати гіпотетичні сценарії та результати споживає наші розумові ресурси так, як оперативна пам’ять комп’ютера 90-х років, і створює своєрідну втому від ухвалення рішень.
А якщо ви додасте сюди ще низку дилем #firstworldproblem, які працівники розвинених країн розв’язують щодня, як-от, наприклад, зорієнтуватися в морі варіантів онлайн-доставки обіду, визначити бажані характеристики своєї кави чи відслідкувати розпродажі останньої Чорної п’ятниці, то не дивно, що технологічні здобутки не призвели до зростання продуктивності.
Хоча ми не можемо зупинити ускладнення світу (навіть тимчасово втікши до індійського ашраму, до Марокко на ретрит з медитації або до Коста-Ріки за ідеальною хвилею), ми можемо і маємо звернути увагу на нашу здатність ухвалювати кращі рішення в умовах постійно зростаючої складності та невизначеності. Складність не є об’єктивною та невід’ємною якістю світу – це лише інтерпретація речей.
Так, наприклад, незнання створює ілюзію простоти або невелика поінформованість призводить до набагато більшого відчуття складності, ніж це роблять серйозні знання. Складність, принаймні з психологічного погляду, значною мірою спричинена сама собою.
Поширеною проблемою є й нездатність розставити пріоритети. Це призводить до того, що розумні люди витрачають свої дорогоцінні інтелектуальні ресурси на вирішення рутинних і тривіальних проблем. Інтелект потрібен, щоб робити складні речі простими, а не навпаки.
Коли ви завантажені розв’язанням дрібних питань, де пообідати з другом, що з’їсти, що вдягнути, як відповісти на повідомлення, ви нехтуватимете більш важливими й значущими питаннями, як установити контакт із новим потенційним клієнтом або колегою, як набути нової навички або хобі тощо.
Що довше ви приймаєте невеликі рішення, то менше готові до змін. Видимі зусилля під час виконання найпростіших завдань спустошують і виснажують вас так само, як тренування самоконтролю зрештою послаблює ваші душевні сили.
Відмова приймати рішення – теж рішення. Як це пов’язано зі складністю світу, як із цим боротися, які наслідки цього в умовах постійних змін – значущість цих питань зростатиме і для окремих людей, і для організацій. Як ви забезпечуєте готовність вашої команди справлятися з невизначеністю у світі постійних змін, завжди бути увімкненими і на зв’язку?
Робота у світі, де все з усім пов’язано, означає, що можливості, колись обмежені конкретними галузями та місцем розташування, тепер можуть викликати ефект хвилі. Нескладно побачити, як цей новий світ впливає на здатність ухвалювати рішення. Як викликає страх, що будь-який вибір, який ми можемо зробити, може виявитися неправильним.
Нині так багато невизначеності й водночас так багато інформації, що це здатне спровокувати величезний стрес і неусвідомлене відчуття безсилля. Неспокійний світ – це не той світ, у якому ми постійно оновлюємо новини, а той, який дає нам можливість їх отримувати.
Нам потрібно ухвалювати рішення швидко, але при цьому ми маємо уявити всі можливі дані та ідеї, перш ніж сформулюємо свою думку і ризикнемо зробити ставку. І хоча успіх або невдача можуть залежати від швидкості нашої відповіді, ми продовжуємо збирати великі й маленькі обсяги інформації.
Коли ми охоплені занепокоєнням, будь-яке рішення здатне бути потенційно руйнівним. Тривога приводить нас у стан пасивності, тому що ми боїмося зробити неправильний вибір. Тому ми схильні відкладати і рішення, і дії.
Отже, як практикувати ухвалення найкращих і швидких рішень, коли ви намагаєтеся не відстати або перевантажені відволікаючими факторами? Ось шість рекомендацій.
Коли потрібно бути рішучим і довіряти своїй інтуїції
Найімовірніше, ви вже були в такій ситуації. Ваша інтуїція і чуття – не що інше, як накопичений досвід. Якщо рішення оборотне, про що насправді потрібно думати? Незрозумілі ситуації вимагають прозорості та інтуїції.
Коли щось незрозуміло, ми не можемо витрачати час, щоб для ухвалення рішення все повністю вивчити, тому ми повинні розвивати свою інтуїцію і покладатися на неї.
Коли практикувати точність
Якщо рішення справді має значення, вам потрібні дані, знання, досвід, емпатія та усвідомленість. Найкращий спосіб впоратися – стати більш обізнаним. Ви не можете зробити вибір, якщо не розумієте наслідків, і це незворотньо, – ми не можемо контролювати те, чого не знаємо.
Тому стає дедалі важливіше навчати співробітників ухвалення рішень, позитивного мислення, “м’яких” навичок, а також готовності та сміливості робити вибір швидко і точно.
Коли використовувати своє критичне мислення і цікавість
Який ваш контекст і адаптивність? Чи можете ви підійти до своєї проблеми без будь-яких установок? Легше сказати, ніж зробити, навіть маючи неупереджений і відкритий погляд на можливості, стратегії, людей і технології.
Організації, які не впроваджують інновації та покладаються лише на перевірені методи й лідерів, часто починають відтворювати шаблонні рішення та поведінку і рано чи пізно опиняються позаду конкурентів.
Ризикуйте приймати рішення й опануйте це
Використання невеликих ітерацій знизить напруженість і негатив у вашій команді, зменшить відчуття бігу по колу. Важливо практикуватися та демонструвати здатність і готовність до боротьби. Повідомлення про чітке, послідовне та переконливе рішення, а також підготовка альтернативи навіть тому, що добре працює, допомагає організаціям “виробляти характер”.
Прагнення до культури використання добре підготовлених “воронок ухвалення рішень” та інвестування в навчання – це інструменти, які здатні зробити вашу організацію більш стійкою. Впровадження культури навчання може підвищити готовність до вибору і відкритість, коли рішення виявляються неправильними. Практика невдач корисна, якщо навчання відбувається швидко і колективно.
Не приймайте рішення, ґрунтуючись на почуттях
І навіть із власного самолюбства. Зосередьтеся більше на загальній картині та вищому благу і менше на ваших (прихованих) планах. Ми схильні думати, що світ обертається навколо нас, тому є користь від розуміння того, що більшість людей піклуються про вас менше, ніж про себе.
Не скопідомнічайте в рішеннях
Тобто не навалюйтеся на міні-рішення, що може ґрунтовно підірвати вашу готовність ухвалювати великі та важливі рішення. Будьте уважні й усвідомте, що ви самі збільшуєте свою втому від вибору, самі зміцнюєте репутацію нерішучого й тривожного начальника.
Хоча ухвалення правильних рішень – скоріше мистецтво, ніж наука, ви все одно матимете користь від системи або процесу, що дає змогу налаштувати цю здатність. Кінцева мета не досконалість і вічна правота, а пошук найкращих способів помилятися. Створення репутації розумної, об’єктивної та прагматичної людини, здатної ухвалювати рішення, допоможе не тільки вашій кар’єрі, а й успіху команди та всієї організації.